Сепаратизм в Індонезії

Сепаратистський рух Іріан Джая (це назва острова Нова Гвінея) створено 1961 року. Цей рух бореться за незалежність всього острова. Бойові дії велися у 1961-62 рр.

Західна частина Нової Гвінеї, що отримала нове ім'я Західний Іріан, поступово перейшла під управління індонезійського уряду і питання про приєднання території до Індонезії мало вирішуватися шляхом проведення референдуму. У 1963 була перша спроба проголошення місцевим населенням незалежної Республіки Західне Папуа, силою подавлена індонезійською владою.

1 липня 1971 рухом була зроблена нова, також безуспішна, спроба проголошення незалежності Республіки Західне Папуа. З тих пір ця організація веде проти уряду Індонезії повстанську боротьбу. У 1984 році знову була проголошена незалежність території під назвою Республіка Західна Меланезія, однак лідери руху були заарештовані. З 1973 центральна індонезійська влада на знак увічнення володіння територією перейменували провінцію Західний Іріан в Іріан-Джая («Переможний Іріан»).

Прапор Руху за Вільний Ачех

У серпні 2005 в Гельсінкі підписано мирну угоду (Меморандум про взаєморозуміння) між владою країни і угрупуванням «Вільний Ачех», яке має покласти край 30-річній громадянській війні в провінції Ачех (Північна Суматра), в ході якої загинуло близько 15 тисяч чоловік (більшість з них — мирні жителі).

У середині вересня 2005 року, відповідно до угоди, почалося роззброєння ачехських сепаратистів під контролем міжнародних спостерігачів. Напередодні індонезійський уряд вивів з Ачеху близько півтори тисячі поліцейських. За угодою, до кінця цього року Ачех повинні покинути всі індонезійські поліцейські і військові.

Процес деколонізації в португальському Тиморі почався в 1974 році, слідом за падінням авторитарного режиму в Португалії. 28 листопада 1975 року була оголошена декларація незалежності Східного Тимору. Однак, 9 днів по тому в країну вторглися частини індонезійської армії, і Східний Тимор був оголошений 27-ю провінцією Індонезії[1].

У 1999 році під тиском ООН у Східному Тиморі був проведений референдум з питання самовизначення. В результаті 78,5 % населення висловилися за незалежність. Це призвело до нового спалаху насильства, яке вимагало введення міжнародного миротворчого контингенту. 20 травня 2002 року колишня португальська колонія офіційно була оголошена незалежною державою.

25 квітня 1950 на населеній християнами південній частині Молукських островів була проголошена незалежна Південно-Молукська Республіка (Малуку-Селатан, Південне Молуку). Однак спроба відділення була силовим шляхом припинена індонезійської армією. Напруженість між християнами і мусульманами збереглася.

Останнім часом між 1998 і 2000 роком провінція Молуку знову стала ареною розгорнутого конфлікту між християнським та мусульманським населенням, з регіону виїхало 80 тисяч чоловік.