Сепіоліт

Сепіолі́т (від грец. σήπιον — «каракатиця» + λίθος — «камінь») — мінерал, глинистий волокнистий силікат магнію ланцюжково-шаруватої будови. Мінерал отримав свою назву через схожість з пористим вапняковим скелетом каракатиці. Інші назви — ксиліт, кінзит, морська пінка або просто пінка[4] (у сухому вигляді легше води), гірське дерево (схожий на деревину), гунб'ярніт.

Сепіоліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Sep[2]
Хімічна формула Mg4(Si6O15)(OH)2 . 6H2O
Nickel-Strunz 10 9.EE.25
Ідентифікація
Колір жовтувато- і сірувато-білий
Сингонія ромбічна
Просторова група space group 52d
Злам раковистий
Твердість 2,0 — 2,5
Блиск матовий
Колір риси біла, блискуча
Густина 2,0
Розчинність в HCl
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення 1,52
Інші характеристики
Названо на честь Каракатиця,
камінь
Типова місцевість Bettolinod[3]
 Сепіоліт у Вікісховищі

Опис

Формула:

  • 1. За Є. К. Лазаренком: Mg4[(H2O)3|(OH)2|Si6O15]∙3H2O.
  • 2. За К.Фреєм: Mg8(H2O)4(OH)2Si12O308H2O.
  • 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Mg4Si6O15(OH) 2•6(H 2O).

Mg заміщується на Fe2+ i Fe3+. Містить (%): MgO — 27,1; SiO2 — 60,8; H2O — 12,1. Домішки: Al, Fe, Na.

Сингонія за Є. К. Лазаренком і Ґ. Штрюбелем ромбічна за К.Фреєм — моноклінна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність відсутня. Утворює однорідні пухкі землисті або глинисті аґреґати, жовна (іноді до 10-15 см у діаметрі). Густина 2. Тв. 2-3. Білий або сірий з жовтуватими, червонуватими або зеленувато-голубуватими відливами. Блиск тьмяний. Непрозорий. Риса біла, блискуча. Крихкий. Пористий (завдяки цьому легше води). У сухому стані вбирає воду. Розкладається у HCl. Під дією паяльної лампи спікається і твердіє. Екзогенний вторинний продукт у серпентинітах. Утворюється в ґрунтах морських та солоноводних басейнів в умовах аридного і напіваридного клімату. Зустрічається як домішка в карбонатних і карбонатно-глинистих породах. Супутні мінерали: опал, халцедон, хлорит, магнезит.

Поширення і властивості

Основні поклади даного матеріалу знаходяться в Туреччині — недалеко від міста Ескішехір в Анатолії. Також незначні поклади сепіоліту більш низької якості є в Марокко. Раніше активно добувався високої якості в Танзанії та Кенії. Зазвичай поклади сепіоліту видобувають з глибини близько 100 метрів. Чим глибше знаходяться поклади, тим дорожчий мінерал, адже має кращі фізичні властивості. Даний матеріал є одним з найбільш пористих в світі, має надзвичайно високу жаростійкість, легко обробляється, що робить його чудовим матеріалом для виробництва люльок[5] («пінкові люльки» або «пінки»).

Інші знахідки: Моравія (Чехія), Мадрид (Іспанія), о. Самос (Греція), р. Джіла, шт. Нью-Мексико (США), округ Масаї (Танзанія).

Різновиди

Розрізняють такі види сепіоліту:

  • Сепіоліт алюмініїстий або алюмосепіоліт (різновид С., який містить Al2O3; за структурою відповідає сепіоліту, а за складом — палигорськіту),
  • Сепіоліт залізний (різновид, який містить до 15 % Fe2O3),
  • Сепіоліт нікелистий (різновид, який містить 7,6 % NiO; знайдений в Оямському нікелевому руднику в Японії),
  • α-сепіоліт (зайва назва сепіоліту)

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Пінка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. (рос.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.