Сергій Максиміліанович, герцог Лейхтенберзький
Світлійший князь Сергій Максиміліанович Рома́новський, герцог Лейхтенберзький (рос. Сергей Максимилианович Романовский; нар. 8 (20) грудня 1849 — пом. 12 (24) жовтня 1877) — член Російського імператорського дому (з титулом «Імператорська високість»), генерал-майор.
| Сергій Максиміліанович Романовський | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Сергей Максимилианович Романовский | ||||||||
 | ||||||||
| Народження |
8 (20) грудня 1849 Санкт-Петербург | |||||||
| Смерть |
12 (24) жовтня 1877 (27 років) Йован-Чифтлик загиблий у бою | |||||||
| Поховання | Петропавлівський собор | |||||||
| Країна |
 Російська імперія | |||||||
| Звання |
 Генерал-майор | |||||||
| Війни / битви | Російсько-турецька війна (1877—1878) | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
 Сергій Максиміліанович, герцог Лейхтенберзький у Вікісховищі | ||||||||
Життєпис
Народився 8 (20) грудня 1849 року в Санкт-Петербурзі. Шоста дитина і третій син в родині великої княгині Марії Миколаївни та герцога Максиміліана Лейхтенберзького. Онук російського імператора Миколи І і правнук імператриці Франції Жозефіни Богарне.
Від народження був зарахований до лейб-гвардії Преображенського полку.
Отримав домашнє виховання: з 1853 по 1863 роки під керівництвом Ф. К. Дітеріхса, а з 1867 року — В. М. Зубова. Після здобуття освіти обрав військову кар'єру. Проходив службу в лейб-гвардії Кінному полку.
З початком російсько-турецької війни 1877–1878 років домігся відправки на фронт. Брав участь у бойових діях на території Болгарії, за взяття Велико-Тирново у 1877 році зведений у чин генерал-майора.
Загинув 12 (24) жовтня 1877 року під час розвідки поблизу Йован-Чифтлику від кульового поранення в голову. Похований у Петропавлівському соборі в Санкт-Петербурзі. Після зведення у 1908 році Великокняжої усипальниці поховання було перенесене туди.
Нагороди
- Орден Андрія Первозванного (28.12.1849);
- Орден Святого Олександра Невського (28.12.1849);
- Орден Білого Орла (28.12.1849);
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (28.12.1849);
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (11.06.1865);
- Золота зброя «За хоробрість» (15.09.1877);
- Орден Святого Губерта (Баварія);
- Орден Корони 1-го ступеня (Вюртемберг).