Максиміліан Лейхтенберзький

Максиміліа́н Жозе́ф Євге́ній Авгу́ст Наполео́н Богарне́ (нім. Maximilian Joseph Eugène Auguste Napoléon de Beauharnais; нар. 2 жовтня 1817 — пом.1 листопада 1852) — третій герцог Лейхтенберзький, князь Венеціанський.

Максиміліан Лейхтенберзький
Максиміліан Жозеф Євгеній Август Наполеон Богарне
Художник Карл Брюллов, 1849
Народився 2 жовтня 1817(1817-10-02)
місто Мюнхен, Німеччина
Помер 1 листопада 1852(1852-11-01) (35 років)
місто Санкт-Петербург, Росія
Країна  Російська імперія
Національність німець
Діяльність ботанік
Членство Баварська академія наук
Титул герцог Лейхтенберзький
Термін 1835—1852
Попередник Август Богарне
Наступник Микола Романовський
Рід Богарне
Батько Євген Богарне
Мати Августа Баварська
Брати, сестри Auguste de Beauharnaisd, Eugénie de Beauharnaisd, Теоделінда де Богарне, Амелія Лейхтенберзька і Жозефіна Лейхтенберзька
У шлюбі з Марія Романова
Діти Марія Максиміліанівна Лейхтенберзька, Євгенія Максиміліанівна Лейхтенберзька, George Maximilianovich, 6th Duke of Leuchtenbergd, Микола Максиміліанович, Eugen Maximilianovich, Duke of Leuchtenbergd, Сергій Максиміліанович[1] і Aleksandra von Leuchtenbergd[1]
Нагороди
Герб

Життєпис

Максиміліан народився 2 жовтня 1817 року у Мюнхені. Він був другим сином та молодшою дитиною з шести виживших у родині Євгена Богарне (сина Жозефіни та пасинка Наполеона) та Августи Баварської (дочки короля Баварії Максиміліана I). Хлопчик мав старшого брата Августа та чотирьох сестер: Жозефіну, Ежені, Амелію та Теоделінду.

Невдовзі після його народження сім'я переїхала із замку Берг до замку Ісманінг.[2] Тоді ж Євгеній Богарне отримав титул герцога Лейхтенберзького та князівство Айхштадт. У 1821 на Одеонсплац у Мюнхені, для родини був завершений будинок, що дістав назву Лейхтенберзький палац.[3]

Батько помер, коли Максиміліану було шість. А після смерті 1835 року і старшого брата, до 17-річного Максиміліана перейшов титул герцога Лейхтенберзького. Після навчання Максиміліан поступив лейтенантом на баварську службу і невдовзі був назначений командиром 6-го кавалерійського полку.

В 1837 році, за дорученням дядька короля Баварії Людвига I, він відвідав Росію для участі в кавалерійських маневрах. Там його прийняли дуже тепло, де він познайомився з дочкою імператора Миколи I Марією. В жовтні 1838 року він став її женихом, а 2 липня 1839 року офіційно оженився. В новій родині народилось семеро дітей:

Дружина Марія Миколаївна, 1840
  • Олександра (1840–1843) — герцогиня Лейхтенберзька
  • Марія (1841–1914) — княжна Романовська
  • Микола (1843—1891) — князь Романовський, четвертий герцог Лейхтенберзький
  • Євгенія (1845–1925) — княжна Романовська, герцогиня Лейхтенберзька
  • Євгеній (1847–1901) — князь Романовський, п'ятий герцог Лейхтенберзький
  • Сергій (1849–1877) — князь Романовський, герцог Лейхтенберзький
  • Георгій (1852–1912) — князь Романовський, шостий герцог Лейхтенберзький

Після весілля Максиміліан отримав від імператора титул Імператорської Величності, чин генерал-майора російської служби і став шефом гусарського полку, пізніше командував 2-ою гвардійською кавалерійською дивізією, став головнокомандувачем корпуса гірських інженерів. В 1845 році він продав Папі Римському за 20 млн свої володіння в Церковній області, придбав маєток в Тамбовській губернії.

У 1845–1846 роках принц узяв участь у мінералогічній експедиції на Урал. Там він захворів на пневмонію, що швидко перейшла у сухоти. Від 1847 лікарі вважали його стан безнадійним.[4]

1849–1850 Максиміліан здійснив подорож на острів Мадейру, відому своїм цілющим кліматом. Там він проживав на віллі Quinta Vigia.[5]

Після смерті герцога Максиміліана імператор Микола I наказав приступити до продажу його маєтку в Баварії і наказом від 6 грудня 1852 року привласнив його дітям (тобто своїм внукам) титули князів Романовських та Імператорської Величності.

Марія Миколаївна за рік таємно вийшла заміж за графа Григорія Строґанова.

Цікаві факти
  • Вілла Quinta Vigia, на якій герцог Лейхтенберзький перебував під час свого лікування на Мадейрі наразі[6] є офіційною резиденцією президента автономного регіона.

Примітки
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Маєток Ісманінг (нім.)
  3. Лейхтенберзький палац (нім.)
  4. Zoia Belyakova, Honour and fidelity: The Russian Dukes of Leuchtenberg, Logos Publisher,‎ 2010
  5. Quinta Vigia (порт.)
  6. Починаючи з травня 1984.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.