Серджіу Челібідаке

Серджіу Челібідаке (рум. Sergiu Celibidache; 28 червня 1912 — 14 серпня 1996) — німецький диригент румунського походження.

Серджіу Челібідаке
рум. Sergiu Celibidache
Основна інформація
Дата народження 28 червня (11 липня) 1912[1]
Місце народження Роман (місто), Нямц, Румунія[2]
Дата смерті 14 серпня 1996(1996-08-14)[2][3][…] (84 роки)
Місце смерті Ла-Невіль-сюр-Ессонн
Поховання Ла-Невіль-сюр-Ессонн
Роки активності з 1945
Громадянство Румунія і Німеччина
Професії диригент, композитор, викладач університету
Вчителі Kurt Thomasd, Walter Gmeindld і Fritz Steind
Відомі учні Markand Thakard, David Bernardd, Еліаху Інбал, János Sándord і Rolandas Muleikad
Жанри класична музика
Нагороди

почесний громадянин Мюнхенаd (1992)

премія Леоні Соннінг (1970)

Берлінська художня преміяd (1955)

 Файли у Вікісховищі

Біографія

Челібідаке народився у містечку Роман у Румунії. Почав заняття музикою з фортепіано, потім здобув музичну, філософську та математичну освіту в Бухаресті, а пізніше — у Парижі. Дуже великий вплив на його життя зробило знайомство з Мартіном Штайнке, що сповідував буддизм.

Кар'єра

Навчався в Берлінської вищій школі музики у Вальтера Гмайндля (диригування), Гуґо Дістлера (контрапункт) і Гайнца Тіссена (композиція). В 1945–1946 роках очолював Симфонічний оркестр Берлінського радіо. Одночасно 29 серпня 1945 року дебютував з Берлінським філармонічним оркестром і надалі, до 1952 року, виконував обов'язки його головного диригента. Згодом працював з оркестрами Стокгольмського, Штутгартського і Парижського радіо. У 1970 році був нагороджений данською премію Леоні Соннінг. У період з 1979 року і до самої смерті Челібідаке був музичним керівником Мюнхенського філармонічного оркестру. Він регулярно викладав в Університеті Майнца в Німеччині, а також, в 1984 році, в Кертісовському інституті музики в Філадельфії. Протягом всього свого життя Челібідаке надавав величезного значення викладацькій діяльності, і часто його курси були безкоштовними для всіх охочих.

Челібідаке помер у 1996 році у віці 84 років в Ля Невіль-сюр-Ессона, в окрузі Пітівьє поблизу Парижу.

Творчість

Підхід Челібідаке до музики найчастіше характеризується не стільки його діями, скільки його бездіяльністю. Наприклад, широко обговорювалося «небажання» Челібідаке робити звукозаписи, при тому що на більшості його концертів записи все ж таки вироблялися, а багато хто з них за згодою членів його сім'ї були випущені після його смерті на найбільших лейблах, таких як EMI та Deutsche Grammophon. Тим не менше Челібідаке приділяв мало уваги цим записам, розглядаючи їх лише як побічні продукти своїх виступів з оркестром.

Замість цього Челібідаке концентрувався на створенні на кожному концерті оптимальних умов для того, що він називав «трансцендентним досвідом». Деякі аспекти дзен-буддизму, такі як «кожна зустріч єдина», справили на нього дуже сильний вплив. Він вважав вкрай малоймовірним виникнення музичного досвіду при прослуховуванні записів і з цієї причини уникав їх.

Челібідаке був відомий тривалим репетиційний процес з оркестрами. Дуже часто згадується така риса його концертів, як більш повільний темп, ніж той, що вважається нормою, а у швидких пасажах його темпи, найчастіше, були швидше, ніж очікувані. Примітними є зроблені ним у Мюнхені записи Людвіга ван Бетховена, Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Роберта Шумана, Йоганна Себастьяна Баха, Габрієля Форе.

Примітки
  1. http://www.gandul.info/magazin/sergiu-celibidache-100-de-ani-de-la-nasterea-celebrului-dirijor-surpriza-google-9789257
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118892762 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.