Сердунич Любов Андріївна

Народилась у селянській родині українців.

Закінчила Теліжинецьку восьмирічну (1974) та Старосинявську середню школу (1976).

Вищу освіту здобула в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (1977—1982).

Працювала вчителькою української мови та літератури в Щербанській 8-річній (1976—1980), Дашковецькій (1980—1985) та Старосинявській середніх школах району (1985—2002), журналістом у Старосинявській районній газеті «Колос» (1989—1999), позаштатним кореспондентом Хмельницької обласної газети «Подільські вісті». Від серпня 2009 до лютого 2013 року була автором і ведучою просвітницьких радіопрограм Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля — Центр», зокрема: «До рідних витоків», «У нас є все своє», «Криниця. Культура мовлення». Довгий час на громадських засадах вела просвітницьку, краєзнавчу та літературну сторінки у передачах Старосинявського районного радіомовлення.

Була депутаткою Старосинявської селищної та Старосинявської районної рад (секретар постійної комісії з питань освіти, культури, соціального, транспортного забезпечення та духовного відродження району). Делегатка Х з'їзду АДГУ, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка (19.06.2009), Всеукраїнського об'єднання ветеранів, делегатка партійних з'їздів: Українського Народного Руху (9.06.2001), Української народної партії (8.12.2001), Народного Союзу «Наша Україна» (2005, 2008).

Волонтерка з 1995 року. А з листопада 2017 року — заступник голови Старосинявського районного осередку Всеукраїнської громадської організації «Об'єднання українок «Яворина», організовує допомогу українським воякам, бере участь у поїздках на буремний схід України з волонтерською допомогою.

Захоплюється вивченням українського національного світогляду, культури, звичаїв; вишиванням, піснею.

2000 року Любов Сердунич стала членом Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України (2001; секретар районного осередку), а у жовтні 2018 року увійшла до Національної спілки письменників України.

Вона — член Хмельницької міської літературної спілки «Поділля» (2000), входить до Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова районного об'єднання від 1997 р., до правління Хмельницького обласного об'єднання ВТ «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка).

Входить до Всеукраїнського об'єднання ветеранів (голова районного відділення від 2009 р., до ради Хмельницького обласного відділення ВОВ).

Засновниця і керівниця Старосинявської районної літературної студії «Муза Надіквиння» (від 1993 року).

Організаторка і голова Старосинявського районного літературного об'єднання «Джерелинка» (від 1998 року)[1]. Активна учасниця мітингів та акцій на різних рівнях у підтримку національно-патріотичних дій. Учасниця Помаранчевої революції (листопад — грудень 2004, м. Київ, м. Хмельницький, смт Стара Синява). Учасниця Революції гідності у Києві, Хмельницькому, смт Стара Синява (Хмельниччина).

Нагороджена пам'ятним знаком «Гвардія Революції» (номерний, серпень 2005).

Делегатка IV Всесвітнього форуму українців (серпень 2006, м. Київ).

9 березня 2014 першою в Україні презентувала поетичний збірник «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Старій Синяві під час урочистостей з нагоди 200-ї річниці від дня народження поета[2].

Організаторка, сценаристка, учасниця і ведуча літературно-мистецьких програм «Три матері, три долі, три калини».

Любов Сердунич під час презентації «Поетичної топоніміки» в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці (17.02.2016)

Вірші почала писати у 12 років, прозу — у 16. Публікувалась у часописах: «Дивослово», «Українська культура», «Педагогічний вісник», «Радосинь», «Заповіт батьків», «Рідна Віра»; у газетах: «Колос», «Голос громади», «Подільські вісті», «Проскурів», «Літературна громада», «Високий замок», «Народне слово», «Демократична Рівненщина», «Порадниця», «Жива вода», «Хмельниччина», «Подільський кур'єр», «Майбуття», «Подільські новини», «Крок», «Пульсуючі джерела», «Я та місто», «Скрижалі», «Бережанське віче» та інших. Вірші Любови Сердунич звучали в радіоетері смт Стара Синява, м. Хмельницький, м. Київ, м. Хмільник, м. Дніпропетровськ, м. Старокостянтинів та інших міст.

Письменницький доробок Любови Сердунич містить переважно поезію та прозу для дорослих і дітей, а також дослідницькі, етнографічні, краєзнавчі й публіцистичні праці та інші книжки. Перекладає з московинської.

Твори Любови Сердунич увійшли до понад півсотні колективних збірників та альманахів, зокрема: «Вінтаж», «Берегиня», «Скіфія», «Безсоння вишень», «Осик осінній сон», «Творче Поділля. Ювілей», а також до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану», антології майданівських віршів «Небесна Сотня»; «Говорить Майдан», до збірника «Євромайдан: хроніка в новелах», до колективного збірника творів до 200-річчя Т. Г. Шевченка «…і вічне Тарасове слово…»[3]

Учителі-словесники вивчають її творчість на уроках української літератури рідного краю. Переможниця XVIII бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска (диплом І ст.) за книги «Із народної криниці», «Вустами правди і болю», «Душа не терпить порожнечі», «Дві барви» (2014). Переможниця і лавреатка всеукраїнського конкурсу «Українська мова — мова єднання» (м. Одеса, 2017, 2018, 2019 роки).

• Лавреат Хмельницької обласної премії ім. Микити Годованця у галузі літературної діяльності та популяризації української мови — за вагомий особистий внесок в утвердження духовності, розвиток української мови та культури (2009)[4].
• Лавреатка Хмельницької крайової премії імені Лесі Українки у галузі літературної діяльности та популяризації української мови — за подвижницьку літературну діяльність, служіння народові та Україні, дослідження та вірші про Лесю Українку (2021)
• Леді ордена «За заслуги» III ступеня — за особливі заслуги перед українським народом (дослідження голодоморів та активну громадську діяльність) (2007)[5].
• Медаль «Будівничий України» (за вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави; № 766, 5 лютого 2014 р.).
• «ЗОЛОТА ВІДЗНАКА» Фундації «Українська Наука і Освіта, Інк.» (США) «за довголітній особистий вклад у розвиток української освіти та державності у цілому, за плекання української мови та дбання про наступні покоління Українців у власній державі» (серпень 2018 року).
• Переможниця (2-е місце) у літературному конкурсі «Урок прози» на всеукраїнському літературному фестивалі «Просто на Покрову» (2021 р.).
• Дипломантка (лавреатка) Приватної літературної премії «Рівненський акцент» (2021 р.).
• Диплом ІІ ступеня VІ, заключного, етапу Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» (номінація «Мій Шевченко: літературний») (2021 р.).

• Василь Кравчук. «Її цвіт папороті» // Подільські вісті. — 31 серпня 2004).
• Тетяна Череп-Пероганич (28 березня 2014). «Загублений перстень» Любови Сердунич. Вебпортал творчих, талановитих, ініціативних берегинь «Жінка–Українка»..
• Леся Шмигельська (8 лютого 2015). «Відгук на збірку Любови Сердунич «Вітражі жартів»». сайт «Клуб Поезії»..
• Калакура Я., «Історичне – словом поетичним» (20.09.2021):
• Лискун Ю., «Енциклопедія місяцезнавства» (28.09.2021)
• Матеуш В., «Читаю книгу про місяці року і розмірковую» (01.10. 2021):

• «Пасивна людина не може називатися патріотом. Слова треба доводити діями».
• «У нав'язуванні чужих „свят“ винні перш за все журналісти, котрі не мають національної гідности і несуть у маси що-небудь, аби нове і сенсаційне. Може, тому, що не знають про рідні свята́? А може, українські свята́ їм — не рідні?..».
• «Релігія — таки опіум. Страшний опіум! І це — єдине, в чому мали рацію комуняки».
• «Виклик — це не лише сміливість, а й ризик».
• «Прадавня українська національна віра стала підмурівком, на якому силоміць вибудувано в'язницю чужовір'я».
• «Первинність українців щодо багатьох народів доведена, особливо — щодо московинів, які до слов'ян взагалі не належать».
• «Українці — справді феноменальна нація: незвичайна, виняткова, особлива, рідкісна, визначна, але — за величчю своїх славетних предків».
• «Якщо ти купуєш закордонне, дітей називаєш чужими іменами, мовиш суржиком, піднімаєш економіку іншої країни, ходиш у чужу церкву, молишся чужим богам, дивишся телепередачі ворожою мовою, то ти патріот якої держави?».
• «Ті, хто ревно сповідує християнство, начебто воно — наша релігія, тим самим заперечує давнє походження української нації, а отже, — й культури, її світогляду і духовности».
• «Націоналіст — це той, хто сповідує рідне і бореться за все національне: мову, землю, звичаї, віру, обряди, символи, імена…».
• «Кожен українець, який сповідує чужовір'я, причетний до духовного рабства і винищення рідної нації!». (Любов Сердунич)

• Лотишко Л. Тема Визвольної війни у творчості Любові Сердунич // Берестецька битва в історії України: Науковий збірник матеріалів 8-ї всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 350-річчю битви під Берестечком, 16—17 червня 2001 р. — Рівне: Ліста, 2001. — С. 82—84.
• Бондарчук О. «Славного ми роду, славної Пиляви…» // Пилявецька битва 1648 року в історії України: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 360-річчю битви під Пилявцями / Під ред.: Вавринчука М. П., Баженова Л. В., Степанкова В. С., Трембіцького А. М., Погорільця О. Г. та ін. — Хмельницький: ПП  Мельник А. А., 2008. — С. 228—230.
• Ковалик О. Крізь роки // Подільський кур'єр. — 14 жовтня 2000.
• Лотишко Л. На човнику долоньки — до кожного сердечка // Колос. — 7 грудня 2000.
• Мак Я. Подарунок старосинявській малечі // Подільський кур'єр. — 23 січня 2003.
• Лотишко Л. І молодіє стоптана трава: тема Визвольної війни у творчості Любові Сердунич // Подільські вісті. — 17 червня 2003.
• Лотишко Л. Кличе наша славна Пилява: до творчого портрета // Проскурів. — 20 травня 2004.
• Кравчук В. Її цвіт папороті // Колос. — 27 січня 2004.
• Кравчук В. Її цвіт папороті // Подільські вісті. — 31 серпня 2004.
• Остапов В. Наш ізмарагд // Пульсуючі джерела. — № 2 (17), 24 січня. — С. 5.
• Патріоти рідного краю. Довідник літературної спілки «Поділля». Укладач Г. Ісаєнко. — Хмельницький: ХГПА «Центр мистецтва і  дизайну», 2010. — С. 53—54.
• Матеуш В. Альтернативне літературознавство. Чарівниця Сороки, Тетяна Винарська та інші жінки. (Дослідження, спогади, роздуми). — Хмельницький: ПП Цюпак А. А., 2011. — С. 28, 36.
• Бондарчук О. «Любов Сердунич: „Пасивна людина не може називатися патріотом“». — Колос, № 9—10 (8858—8859), 31 січня 2014. — С. 5.

• Сердунич Любов Андріївна у соціальній мережі «Facebook»
• Із народної криниці. Любов Сердунич // Бібліотека Марганецької гімназії, 10 жовтня 2013.
• Старосинявська весна.mp3.
• Синявчанка // Українські пісні.
• Любов Сердунич // Мистецько-літературний портал «Захід - Схід».
• Любов Сердунич // Жінка-УКРАЇНКА.
• Любов Сердунич. Славні лицарі Вкраїни // «Весела абетка».
• Книги Любові Сердунич // Муза.
• Любов Сердунич // Стара Синява Live.
• Замальовка «Зайдам — зась!» // Український культурний простір.
• Сердунич Л. Переосмислення духовних цінностей // Культурологія в НаУОА.
• Зоряні роси (поезії). — Любов Сердунич. — С. 140—142 // Віртуальна Русь.
• Сайт «Мистецькі грані»
• «Квітни мій краю, подільська земля» // Старосинявська центральна районна бібліотека.
• О. Бондарчук. Пасивна людина не може називатися патріотом // Стожари, 2 лютого 2014.
• Lubavka (Твори Любові Сердунич) // Клуб Поезії.
• Любов Сердунич // ХайВей.
• Письменники України