Серендак

Серендак[2] (Loriculus galgulus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії[4].

?

Серендак

Самець серендака (Сингапур)

Самичка серендака (Сингапур)

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Psittaculidae
Рід:	Кориліс (Loriculus)
Вид:	Серендак

Біноміальна назва

Loriculus galgulus
(Linnaeus, 1758)

Синоніми

Psittacus galgulus Linnaeus, 1758'

Посилання

Вікісховище:	Loriculus galgulus
Віківиди:	Loriculus galgulus
EOL:	1177936
ITIS:	177635
МСОП:	22685384
NCBI:	60471

Опис

Самець серендака

Довжина птаха становить 12 см, вага 28 г. Забарвлення переважно зелене, верхня частина спини жовта. У самців на тімені є синя пляма, на горлі червона пляма, нижня частин спини жовта, надхвістя червоне. У самичок забарвлення загалом тьмяніше, червона пляма на горлі відсутня, синя пляма на тімені малопомітна або відсутня, нижня частина спини зелена. Дзьоб чорний. Забарвлення молодих птахів тьмяно-зелене, їхні дзьоби світлі[5][6][7].

Поширення і екологія

Серендаки мешкають на Малайському півострові, на Суматрі, Калімантані і на сусідніх островах. Вони живуть в тропічних лісах, чагарникових і мангрових заростях, в садах і на плантаціях[8]. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Серендаки є єдиними представниками свого роду на всій частині ареалу, оскільки міжвидова конкуренція не дозволяє іншим видам корилісів жити поряд з серендаками[9].

Поведінка

Серендаки зустрічаються поодинці, парами або зграями. Живляться плодами, ягодами, бруньками, нектаром і насінням. Сезон розмноження триває з січня по липень. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 20 днів. Пташенята покидають гніздо через 33 дні після вилуплення[10].

В культурі

Серендаки активно фігурують в фольклорі жителів індонезійської провінції Ріау. В малайській літературі серендаки є символом любові[11].

Примітки

BirdLife International (2016). Loriculus galgulus.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 грудня 2021.
Blue-crowned Hanging Parrot (Loriculus galgulus) | Parrot Encyclopedia. www.parrots.org. Процитовано 12 листопада 2021.
Smith, G. A. (3 квітня 2008). SYSTEMATICS OF PARROTS. Ibis 117 (1): 18–68. ISSN 0019-1019. doi:10.1111/j.1474-919x.1975.tb04187.x.
Parrots in the Afro-Asian Distribution (Plates 63–76) (англ.). Princeton University Press. 27 вересня 2010. ISBN 978-1-4008-3620-8. doi:10.1515/9781400836208.146/html.
Alderton, David (2003). The Ultimate Encyclopedia of Caged and Aviary Birds. London, England: Hermes House. с. 214. ISBN 978-1-84309-164-6.
Kasper, Ron (2002). Blue-crowned Hanging-parrot ( Loriculus galgulus). AFA Watchbird (англ.) 29 (1): 24–25.
Balen, Bas van; Lewis, Alan (1991). Blue-crowned Hanging Parrot on Java. KUKILA (англ.) 5 (2): 140–141. ISSN 0216-9223.
Buckley, Francine G. (3 квітня 2008). BEHAVIOUR OF THE BLUE-CROWNED HANGING PARROT LORICULUS GALGULUS WITH COMPARATIVE NOTES ON THE VERNAL HANGING PARROT L. VERNALIS. Ibis 110 (2): 145–164. ISSN 0019-1019. doi:10.1111/j.1474-919x.1968.tb00438.x.
ELFIS; Titisari, Prima Wahyu; NUNUT SUHARNI; KHAIRANI; NADIATUL JANNA; TIKA PERMATASARI; INDRY CHAHYANA (27 березня 2020). Ethnoornithological study in selected villages of Riau Province, Indonesia. Biodiversitas Journal of Biological Diversity 21 (4). ISSN 2085-4722. doi:10.13057/biodiv/d210445.

Посилання

Oriental Bird Images: Blue-crowned Hanging Parrot Selected photos

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Loriculus galgulus.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 грудня 2021.

[4] Blue-crowned Hanging Parrot (Loriculus galgulus) | Parrot Encyclopedia. www.parrots.org. Процитовано 12 листопада 2021.

[5] Smith, G. A. (3 квітня 2008). SYSTEMATICS OF PARROTS. Ibis 117 (1): 18–68. ISSN 0019-1019. doi:10.1111/j.1474-919x.1975.tb04187.x.

[6] Parrots in the Afro-Asian Distribution (Plates 63–76) (англ.). Princeton University Press. 27 вересня 2010. ISBN 978-1-4008-3620-8. doi:10.1515/9781400836208.146/html.

[DA_2003-7] Alderton, David (2003). The Ultimate Encyclopedia of Caged and Aviary Birds. London, England: Hermes House. с. 214. ISBN 978-1-84309-164-6.

[8] Kasper, Ron (2002). Blue-crowned Hanging-parrot ( Loriculus galgulus). AFA Watchbird (англ.) 29 (1): 24–25.

[9] Balen, Bas van; Lewis, Alan (1991). Blue-crowned Hanging Parrot on Java. KUKILA (англ.) 5 (2): 140–141. ISSN 0216-9223.

[:0-10] Buckley, Francine G. (3 квітня 2008). BEHAVIOUR OF THE BLUE-CROWNED HANGING PARROT LORICULUS GALGULUS WITH COMPARATIVE NOTES ON THE VERNAL HANGING PARROT L. VERNALIS. Ibis 110 (2): 145–164. ISSN 0019-1019. doi:10.1111/j.1474-919x.1968.tb00438.x.

[11] ELFIS; Titisari, Prima Wahyu; NUNUT SUHARNI; KHAIRANI; NADIATUL JANNA; TIKA PERMATASARI; INDRY CHAHYANA (27 березня 2020). Ethnoornithological study in selected villages of Riau Province, Indonesia. Biodiversitas Journal of Biological Diversity 21 (4). ISSN 2085-4722. doi:10.13057/biodiv/d210445.