Серпантинка

Табір «Серпантинка» або «Серпантинна» (рос. Серпантинка, Серпантинная) — табірний підрозділ Сєввостлага і слідча в'язниця НКВС, організовані в середині 1930-х років. Назву отримав через звивисту дорогу до нього. Знаходився приблизно в двадцяти кілометрах на північний схід від районного центру Магаданської області — селища Ягодне, по дорозі на копальню «Штурмова» (колиш.), на північному перевалі хребта Черського по правому березі річки Хатиннах (на лівому березі знаходився табірний підрозділ «Відрядження Челюскін»).

Серпантинка
Дата створення / заснування 1930-ті
Держава  СРСР
Адміністративна одиниця Магаданська область
Власник Північно-Східний ВТТ
Оператор Народний комісаріат внутрішніх справ

Історія

У Серпантинці виконувалися смертні вироки, які були винесені трійками-трибуналами для ув'язнених Колими. Табір, по периметру, був обтягнутий колючим дротом. У кутах квадрата стояли сторожові вишки з кулеметами. Над входом до табору висів лозунг: «Праця в СРСР — справа честі, справа слави, справа доблесті і геройства (Й. В. Сталін)».

У таборі застосовувалися тортури[1]. Розстрільні накази зачитувалися майже щодня і число розстріляних за день деколи сягало сотні, засуджені за 58 статтею[2]. Тут були знищені близько 30 тисяч осіб[3]. Тіла вбитих у канавах засипали землею. «Серпантинка» спорожніла після розстрілу Єжова. Після смерті Сталіна табір стерли з лиця землі (вишки і бараки були підірвані).

За Енн Епплбом, цей табір навмисне було збудовано в якомога холоднішому та темнішому місці Колими. Він був потужніше укріпленим, в порівнянні з іншими схожими таборами. Тільки його назва слугувала залякуванням для в'язнів: висилка на Серпантинку прирівнювалась до смертного вироку. За розповіддю одного з небагатьох, що вижили, бараки там

«були такі набиті, що сидіти на підлозі можна було тільки по черзі, інші стояли. Вранці відчинялися двері, і викликали 10–12 осіб по прізвищах. Ніхто не відповідав. Тоді хапали абикого і везли на розстріл»[4].


Про табір згадали у 1980-і роки, коли тут почали видобуток золота. Однак, разом з гірською породою на промивний конвеєр стали потрапляти зуби, кістки і кулі. Старателі тут працювати відмовилися і видобуток золота зупинили[5].

Твори про Серпантинку
  • Дмитро Волзький. Серпантинка[6].
  • Віктор Сербський. Уроки географии[7].

Меморіал

У долині Хатиннаха, так званій, Долині Смерті, поруч з копальнею імені Водоп'янова і табором «Серпантинка», був встановлений меморіал пам'яті. Півтораметровий гранітний пам'ятник на честь жертв політичних репресій встановили 22 червня 1991 року. Він був зведений всупереч бажанню місцевої влади[8]. Схожий на грубу робочу рукавицю, з написом на дошці:«На цьому місці в 1930-х роках була слідча тюрма «Серпантинка». Тут страчені десятки тисяч репресованих громадян, прах яких покоїться в Долині Смерті»[9].

Примітки
  1. Гаранин и «гаранинщина» (Материалы научно-практической конференции)(рос.)
  2. Илья Федорович ТАРАТИН(рос.)
  3. Колымские лагеря(рос.)
  4. Енн Епплбом. Історія ГУЛАГу. Розділ 12. Покарання і заохочення. с. 512. ISBN 966-518-355-9. Процитовано 25 жовтня 2020.
  5. Колыма OFFROAD 2009(рос.)
  6. Дмитрий Волжский. Серпантинка.(рос.)
  7. Виктор Сербский. Уроки географии(рос.)
  8. Серпантинка на віртуальному музеї ГУЛАГу(рос.)
  9. Людина з Колими. https://day.kyiv.ua/. Процитовано 25 жовтня 2020.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.