Енн Епплбом

Народилася в єврейській реформістській сім'ї у Вашингтоні[9]. Батько (Гарві М. Епплбаум) — співробітник юридичної фірми, мати (Елізабет (Блум) Епплбаум) — працівниця художньої галереї.

У 1982 році Епплбом закінчила приватну квакерську школу. У 1986 році вона здобула подвійний ступінь бакалавра з відзнакою summa cum laude у Єльському університеті за спеціальностями «історія» та «література».[10] У 1987 році вона здобула ступінь магістра Лондонській школі економіки з фаху «міжнародні відносини».[11] У 1988 році вона певний час навчалася у Оксфордському університеті, після чого покинула навчання в Оксфорді та перебралася до Варшави у якості кореспондента журналу «The Economist».[12]

Еплбом працювала редакторкою в британському консервативному щотижневому часописі «The Spectator», як постійний оглядач писала одночасно у «The Daily Telegraph» та «Sunday Telegraph», публікувалася також в «The Independent»[12].

У 1988 році перебралася до Варшави, але продовжила частину часу жити в Лондоні. Як колумністка «The Economist» опублікувала низку статей про суспільні й політичні зміни у Східній Європі[13]. Згодом у 1992 році протягом короткого часу вона була також і редакторкою «The Economist».

З 2001 по 2005 рік, Епплбом проживала у Вашингтоні, та була у цей час членкинею видавничої ради «The Washington Post»; окрім того Епплбом почала вести свою власну колонку в «The Washington Post», що продовжувалося впродовж наступних 17 років.[14]

У листопаді 2019 року американський часопис The Atlantic оголосив, що Епплбом приєднається до колективу як журналіст-дописувач у січні 2020 року.[14]

У роки проживання в Вашингтоні, округ Колумбія у 2001—2005 роках Епплбом також була дослідницею-помічником (англ. Adjunct fellow) в Американському інституті підприємництва (мозковий центр з питань ринкової економіки)[15]

Повернувшись до Європи у 2005 році, через рік у 2006 році Епплбом стала George Herbert Walker Bush/Axel Springer дослідницею в American Academy in Berlin.[16]

З 2011 по 2016 рік Епплбом створила та керувала Форумом Перехідностей (англ. Transitions Forum) в Legatum Institute (мозковий центр з питань освіти та демократії). Сфера проєктів Епплбом в Legatum Institute була широкою й включала дослідження аспектів демократії в Іраку, Ірані, Грузії, Україні, Молдові тощо.[17][18][19][20][21][22] Також, у співпраці з журналом Foreign Policy Епплбом створила Лабораторію демократії (англ. Democracy Lab), вебсайт, що слідкував за переходом країн від та до демократії,[23] й який згодом перемістився з сайту Foreign Policy до часопису The Washington Post (під назвою Демократична пошта англ. Democracy Post)[24]. Окрім цього Епплбом керувала проєктом Звиш пропаганди (англ. Beyond Propaganda), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті та дезінформації.[25]

У 2016 році Епплбом залишила Legatum Institute через зміну позиці інституту в питанні Brexit (після призначення євроскептика CEO Філіппу Штрауд)[26] та перейшла працювати в Лондонську школу економіки (ЛШЕ) на посаду професора Інституту глобальних відносин (англ. Institute for Global Affairs). У ЛШЕ Епплбом керувала проєктом Арена (англ. Arena), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті.[27] Восени 2019 року Епплбом перевела проєкт з ЛШЕ до Аґорського інституту Університету Джонса Гопкінса.[28]

У 1994 році видала свою першу книгу Between East and West (укр. Між Сходом і Заходом, українською не перекладена), за яку в 1996 році отримала французьку Премію Адольфа Бентінцка за європейський нон-фікшн (англ. Adolph Bentinck prize for European non-fiction).[29]

У 2003 році видала свою другу книгу Gulag: A History (укр. Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія»[30]) й отримала за неї Пулітцерівську премію,[31] а також британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[32] Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах.

У 2011 році видала свою четверту та третю книжку Gulag Voices: An Anthology (укр. Голоси ГУЛАГу: Антологія, українською не перекладена).

У 2012 році видала свою четверту та п'яту книжку Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944—1956 (укр. Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956, видана в українському перекладі у 2017 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія») та From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food (укр. З кухні польської сільської хатинки: 90 неперевершених рецептів для вашого столу, українською не перекладена).

У 2017 році видала свою шосту книгу Red Famine: Stalin's War on Ukraine (укр. Червоний голод. Війна Сталіна проти України, видана в українському перекладі у 2018 році видавництвом «Наш формат») й отримала за неї свою другу британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[32] Книга розповідає про людино-створений штучний голод 1932-33 років що отримав назву Голодомор, за допомогою якого радянська влада мала на меті знищити українську націю та перетворити її на homo Sovieticus.

У 2020 році видала свою сьому книгу Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism (укр. Сутінки демократії. Зваблива принадність авторитаризму, українською не перекладена). Книга розповідає про занепад демократії на Заході, та поступовий дрейф до авторатиразму.

У 2020 році видала свою восьму книгу Matka Polka (укр. Мати полька, українською не перекладена). Книга є автобіографічною книгою про життя Епплбоум, у контексті її «другої прийомної батьківщини» Польщі.