Серце пітьми

Конрад використав власний досвід мандрівки до Конго для написання роману

Наприкінці XIX століття Конго потрапило під владу бельгійського короля Леопольда II, який всіляко експлуатував місцеве населення у гонитві за ресурсами, зокрема й слонової кістки. Жертвами жорстокого режиму стали мільйони людей.[8][9]

В основу книги ліг власний досвід письменника. 1890 року Конрад підписав контракт з бельгійською компанією та здійснив подорож до Конго,[10] де став свідком нелюдських дій «емісарів світла». Марлоу в основному відтворює досвід автора. Хоча Конрад ніколи й не був капітаном пароплава, йому довелося заміняти хворого шкіпера протягом десяти днів. Менш ніж за місяць Джозеф подолав близько тисячі миль горіріч, аби добутися станції. Там він зустрів можливих прототипів Курца — агента Леона Рома, який прикрасив квітник 21 черепом своїх жертв, а також агента на ймення Кляйн (нім. Klein — «малий» → нім. Kurtz — «короткий»), який помер під час зворотньої подорожі.[11] Конрадова мандрівка глибоко деморалізувала письменника та підірвала його здоров'я.

Літературний прийом міз-ан-абім («розповідь у розповіді»), використаний Конрадом при написанні «Серця темряви» — має багато літературних попередників. Емілі Бронте у «Грозовому перевалі» та Мері Шеллі в своєму "Франкенштейн"і використали схожий прийом, хоча найвідомішими прикладами є «Кентерберійські оповідання» Джефрі Чосера та «Казки тисяча і одної ночі».

Бельгійська станція на р. Конго (1889)

На борту яхти «Неллі», яка стала якорем у гирлі Темзи, поблизу Ґрейвсенду, Чарлі Марлоу в позі замисленого Будди розповідає своїм приятелям-морякам про те, як йому довелося стати прісноводним моряком — шкіпером річкового пароплаву бельгійської торгової компанії, що спеціалізувалась на слоновій кістці. Головним завданням Марлоу було здійснити мандрівку горіріч річки Конго, щоб повернути назад до цивілізації найпродуктивнішого агента Курца, який обіймав важливу посаду в факторії та відправляв слонівки стільки, «як усі інші агенти разом взяті»[12]. Курц був легендарною особою та світочем прогресу. Але всі ці уявлення враз розвіялися, коли Марлоу таки добрався до Курцової станції . Цей «найкращий представник цивілізації» силою зброї забирав в автохтонного населення слонівку та навіть проголосив себе їхнім богом. «Душа його була душею шаленця. Закинута в ці дикі нетрі, вона заглянула в себе і — їй-бо! — збожеволіла»[13]. Марлоу не вдалося повернути Курца назад до цивілізації, адже той, будучи при смерті, віддав Богу душу під час їхньої зворотньої подорожі вниз по річці. А останніми словами Курца стали: «Жах! Жах!».

Чінуа Ачебе (1975 рік)

1975 року нігерійський письменник Чінуа Ачебе заявив, що Конрадів роман є «образливою та жалюгідною книгою», яка дегуманізує африканців.[14] Він також стверджував, що «Серце пітьми» — твір «чортового расиста».[15] В одному з його інтерв'ю Чінуа Ачебе каже:

Читаю­чи “Серце темряви”, – а це дуже і дуже високо оцінена книга, – я зрозу­мів, що я є одним з тих дикунів, що стрибали і танцювали на березі.[16].

Леон Ром, можливий прототип Курца

Найбільш відомою адаптацією роману вважається фільм «Апокаліпсис сьогодні» 1979 року. Була використана основна сюжетна лінія, головні герої, деякі діалоги, але місце дії перенесено з Конго до В'єтнаму та Камбоджі часів війни у В'єтнамі.[17]. У документальному фільмі про зйомки «Серця темряви: апокаліпсис режисера» описуються основні проблеми, які Ф. Ф. Коппола та команда були вимушені подолати, щоб фільм таки дійшов до екранів. Деякі з цих проблем відзеркалювали теми книги.

За романом також знято телефільм «Серце темряви» 1993 року.

Сама книга фігурує та цитується у фільмі «Кінг Конг» 2005 року.

Станом на 2016 рік всього існує три різні переклади роману «Серце темряви» українською.[18]

Вперше україномовну версію роману, під назвою «Серце пітьми», опублікувало видавництво «Астролябія» у 2015 році. Перекладач Ігор Андрущенко, літературний редактор Катерина Міхаліцина, автор післямови Олег Фешовець, дизайнер Галина Гінайло.[19] У цьому ж році книга вийшла друком в перекладі Марії Головко у видавництві «Знання».[20] У 2016 році роман опублікувало видавництво «Комубук» в перекладі Тараса Бойка.[21]

• Джозеф Конрад. Серце пітьми. Переклад з англійської — Ігор Андрущенко. Львів: «Астролябія». 2015. 160 стор. ISBN 978-617-664-081-3
• Джозеф Конрад. Серце темряви. Переклад з англійської — Марія Головко. Київ: «Знання». 2015. 175 стор. ISBN 978-617-07-0320-0
• Джозеф Конрад. Серце пітьми. Переклад з англійської — Тарас Бойко. Київ: «Комубук». 2016. 176 стор. ISBN 978-966-97490-5-5

• «Молодість»
• «Аванпост прогресу»

• Джозеф Конрад. Серце пітьми. — Львів : Астролябія, 2015. — 160 p. — ISBN 978-617-664-081-3.
• Яковлева, Н. М. Фокалізаційний принцип організації розповіді у романах Дж. Конрада.. — 2015. — С. 374-378.
• Joseph Conrad. Heart of Darkness & Other Stories. — Wordsworth Classics, January 5, 1998. — 240 p. — ISBN 978-1853262401 (англ.).