Сиган

Сигани це невеликі риби, що зустрічаються на коралових рифах Індійського і Тихого океану. Неагресивні травоїдні риби, мають сильні отруйні залози на плавниках. Вони є близькими родичами риби-хірурга. Всіх сиганів об'єднує красиве яскраво-строкатае забарвлення, що характерно для більшості мешканців коралового рифу. Вони виростають до 40 см завдовжки. Очі великі, темні. Тіло, як правило, високе і сильно стисле з боків. Деякі види мають сильно витягнуту морду. Рот маленький. Оскільки це травоїдні риби, що харчуються виключно водоростями, то наявність величезної пащі для них необов'язкова умова.

Деякі види воліють самотність серед скель, але більшість сиганових тримаються невеликими зграйками. Всі вони ведуть денний спосіб життя і з настанням темряви ховаються в затишні місця.

Всі сигани — полохливі рибки. За свій сором'язливий характер вони отримали прізвисько «кролики». Саме слово «Siganus» в перекладі з латинської мови означає «кролик». Але на відміну від наземного ссавця у цих рибок є страшна зброя самооборони, яку вони пускають в хід, перебуваючи в безвихідній ситуації. Це отруйні шипи, розташовані в плавниках. Отруйні залози виділяють не смертельну, для дорослої людини, отруту, але укол дуже болісний.

Відомо точно, що ще з часів Стародавнього Риму сигани були відомі жителям Європи, яких заворожувала зовнішня краса риб. Сигана тримали як прикрасу у великих громадських акваріумах. Практика утримання сиганових в неволі дійшло і до наших днів. Їх можна зустріти в багатьох морських акваріумах і, навіть, у приватних акваріумістів-аматорів, які не побоялися вколотися об гострі шипи під час чищення «банки».

Деякі види сиганових представляють певний гастрономічний інтерес, особливо в тропічних країнах, де їх подають у смаженому, в'яленому або сушеному вигляді. Правда, в деяких випадках вживання риби може викликати сігуатеру — хворобу, спровоковану біологічною отрутою сігуатоксином.

Рід містить 29 видів:

• Siganus argenteus Quoy & Gaimard, 1825
• Siganus canaliculatus M. Park, 1797
• Siganus corallinus Valenciennes, 1835
• Siganus doliatus Guérin-Méneville, 1829
• Siganus fuscescens Houttuyn, 1782
• Siganus guttatus Bloch, 1787
• Siganus insomnis Woodland & R. C. Anderson, 2014[1]
• Siganus javus Linnaeus, 1766
• Siganus labyrinthodes Bleeker, 1853
• Siganus lineatus Valenciennes, 1835
• Siganus luridus Rüppell, 1829
• Siganus magnificus G. H. Burgess, 1977
• Siganus niger Woodland, 1990
• Siganus puelloides Woodland & Randall, 1979
• Siganus puellus Schlegel, 1852
• Siganus punctatissimus Fowler & B. A. Bean, 1929
• Siganus punctatus Schneider & Forster, 1801
• Siganus randalli Woodland, 1990
• Siganus rivulatus Forsskål, 1775
• Siganus spinus Linnaeus, 1758
• Siganus stellatus Forsskål, 1775
• Siganus sutor Valenciennes, 1835
• Siganus trispilos Woodland & G. R. Allen, 1977
• Siganus unimaculatus Evermann & Seale, 1907
• Siganus uspi Gawel & Woodland, 1974
• Siganus vermiculatus Valenciennes, 1835
• Siganus virgatus Valenciennes, 1835
• Siganus vulpinus Schlegel & J. P. Müller, 1845
• Siganus woodlandi Randall & Kulbicki, 2005

• FishBase (2004): Family Siganidae - Rabbitfishes. Version of 2004-NOV-22. Retrieved 2008-AUG-31.
• FishBase (2006): Siganus species. Version of 2006-MAR-14. Retrieved 2008-AUG-31.
• Kuriiwa, Kaoru; Hanzawa, Naoto; Yoshino, Tetsuo; Kimura, Seishi & Nishida, Mutsumi (2007): Phylogenetic relationships and natural hybridization in rabbitfishes (Teleostei: Siganidae) inferred from mitochondrial and nuclear DNA analyses. Mol. Phylogenet. Evol. 45(1): 69–80. DOI:10.1016/j.ympev.2007.04.018 (HTML abstract)
• Taylor, G. (2000): Toxic fish spine injury: Lessons from 11 years experience. J. South Pac. Underwater Med. Soc. 30(1). PDF fulltext