Сигізмунд фон Браун

Барон фон Браун зустрічає Президента Туреччини Махмуда Джеляля Баяра (9 травня 1958).

Старший син барона Магнуса фон Брауна і його дружини Еммі, уродженої фон Квісторп. До 1929 року навчався в школі Гумбіннена і французькій гімназії Берліна, після чого пройшов стажування в банку. Потім вивчав право, в 1934 році поїхав на рік в Цинциннаті на стипендію Німецької служби академічних обмінів, після чого здійснив навколосвітню подорож. В 1936 році вступив на дипломатичну службу в якості аташе. З квітня 1937 року — особистий помічник німецького посла у Франції Йоганнеса фон Вельчека. У вересні 1937 року переведений в Аддіс-Абебу через сварку з Бальдуром фон Ширахом. 1 жовтня 1939 року вступив в НСДАП. В 1943-46 роках — секретар дипломатичної місії в посольстві при Святому Престолі в Римі.

Барон фон Браун успішно пройшов денацифікацію, після чого працював у приватному секторі, потім — асистент на Нюрнберзьких процесах. В 1954 році повернувся на дипломатичну службу. В 1956 році вступив у Вільну демократичну партію. В 1962-68 роках — постійний представник ФРН при ООН в Нью-Йорку. В 1968-70 і в 1972-78 роках — посол у Франції. В 1970-72 роках — статс-секретар Федерального міністерства закордонних справ.

В 1940 році одружився з Гільдегард Бек-Маргіс (1915–2001). В пари народились 5 дітей, серед них — політик Карола фон Браун і культуролог Крістіна фон Браун.

• Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» із зіркою (1962)

• Frankreich und Deutschland im Blick auf die Europawahl; Vortrag gehalten auf Einladung des Ostpreußenblattes und der Staats- und Wirtschaftspolitische Gesellschaft e. V. Hamburg am 16. Mai 1979 in Hamburg / Sigismund Freiherr von Braun. – Hamburg: Staats- und Wirtschaftspolitische Gesellschaft, 1979. – 16 Seiten – (Kleine swg-Reihe; H. 17)
• Sigismund von Braun: Flüchtige Gäste. Auf Weltenbummel 1933–1935. Haag + Herchen, Frankfurt am Main 1993, ISBN 978-3-89228-980-7.

• Christina von Braun: Stille Post. Eine andere Familiengeschichte. Propyläen-Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-549-07314-8.
• Jobst Knigge: Der Botschafter und der Papst. Weizsäcker und Pius XII. Die deutsche Vatikanbotschaft 1943–1945. Verlag Dr. Kovac, Hamburg 2008, ISBN 978-3-8300-3467-4.
• Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 1: Johannes Hürter: A–F. Schöningh, Paderborn u. a. 2000, ISBN 3-506-71840-1.