Магнус фон Браун (політик)
Барон Магнус фон Браун (нім. Magnus Freiherr von Braun; 7 лютого 1878 — 29 серпня 1972) — німецький політик.
Магнус фон Браун | |
---|---|
Народився |
7 лютого 1878 або 8 лютого 1878[1] Багратіонівськ, Калінінградська область |
Помер |
29 серпня 1972 (94 роки) або 30 серпня 1972[1] (94 роки) Обераудорф, Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія, ФРН[1] |
Поховання |
: |
Країна | Німеччина |
Діяльність | політик, правник |
Alma mater | Геттінгенський університет і Кенігсберзький університет |
Знання мов | німецька |
Членство | Corps Saxonia Göttingend |
Титул | барон |
Партія | Німецька національна народна партія |
Батько | Maximilian, Freiherr von Braund[2] |
Мати | Eleonore Wilhelmine Jeannette von Gostowskid[2] |
У шлюбі з | Emmy von Braund |
Діти | Сигізмунд фон Браун, Магнус фон Браун (інженер) і Вернер фон Браун |
| |
Біографія
Представник давнього сілезького роду. Син барона Максиміліана фон Брауна (20 березня 1833 — 11 березня 1918) і його дружини Елеонори фон Бранд, уродженої Гостковскі (17 квітня 1842 — 5 травня 1928).
Вивчав право і політологію в університетах Геттінгена і Кенігсберга. В 1902 році склав перший, а в 1905 році — другий державний іспит, після чого працював у Міністерстві торгівлі і промисловості Пруссії. З 1911 року — земельний радник району Вістіц провінції Позен. В 1915 році переведений в Імперське міністерство закордонних справ. З 1917 року — міністерський директор і начальник управління преси Імперської канцелярії. В кінці 1917 року очолив політичний відділ німецької військової адміністрації Вільнюса. В 1918 році тимчасово виконував обов'язки міського губернатора Дюнабурга.
В 1919 році тимчасово виконував обов'язки президента поліції Штеттіна, а при міністрі Вольфгангу Гайне був призначений кадровим радником Міністерства внутрішніх справ Пруссії. Після Каппського заколоту в березні 1920 року звільнений з державної служби. Барон фон Браун був активним членом різноманітних сільськогосподарських асоціацій. З 1 червня 1932 по 28 січня 1933 року — імперський міністр продовольства і сільського господарства, одночасно імперський комісар з питань допомоги Сходу, а з жовтня 1932 по лютий 1933 року — імперський комісар Міністерства сільського господарства Пруссії. Після звільнення у відставку жив в сімейному маєтку — лицарській мизі Обервізенталь в Сілезії.
В 1947 році разом із сином Вернером переїхав у США. В 1952 році повернувся в Німеччину і оселився в Ландсгуті. Згодом переїхав в Обераудорф, де прожив решту життя.
Сім'я
12 липня 1910 року одружився з Еммі фон Квісторп (1886–1959), дочкою прусського землевласника і політика Вернера фон Квісторпа. В пари народились 3 сини — Сигізмунд, Вернер і Магнус.
Бібліографія
- Von Ostpreußen bis Texas. Erlebnisse und zeitgeschichtliche Betrachtungen eines Ostdeutschen. Stollhamm 1955. Ab der dritten, überarbeiteten Auflage unter dem Titel: Weg durch vier Zeitepochen. Vom ostpreußischen Gutsleben der Väter bis zur Weltraumforschung des Sohnes in Amerika. Limburg, 1965.
Література
- G. Schulze (Bearb.): Die Protokolle des Preußischen Staatsministeriums 1817–1934/38. Bd. 11/II. In: Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften (Hrsg.): Acta Borussica. Neue Folge. Olms-Weidmann, Hildesheim 2003, S. 543
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118673548 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713