Сидоренко Володимир Павлович

Сидоренко Володимир Павлович народився 18 вересня 1943 року в м. Керкі Чарджоуської області Туркменської РСР в сім'ї військовослужбовця.

Сидоренко Володимир Павлович

У 1960 році закінчив зі срібною медаллю Запорізьку середню школу № 15. Трудову діяльність розпочав у 1960 році слюсарем-інструментальником на Запорізькому суднобудівному заводі, паралельно навчався на загальнотехнічному факультеті Запорізького машинобудівного інституту ім. В. Я. Чубаря.

З 1962 по 1965 роки продовжував навчання на денному відділенні, після закінчення якого отримав диплом інженера-механіка за спеціальністю «Авіаційні двигуни». Був направлений на роботу інженером-конструктором на Запорізький машинобудівний завод (у той час — організація п/я-18).

Службу в лавах Радянської Армії проходив на посаді понтонера-розвідника в/ч 31564 Одеського військового округу. По закінченню короткострокових зборів отримав звання молодшого лейтенанта.

Після демобілізації з армії в 1967 році працював інженером-конструктором в інституті «УкрНДІспецсталь» м. Запоріжжя, обирався секретарем комітету комсомолу.

У 1968—1973 роках працював інструктором, згодом завідувачем відділу робітничої молоді в Запорізькому обкомі ЛКСМУ.

У вересні 1973 року направлений керівництвом Запорізького моторобудівного заводу до філії заводу в м. Волочиськ Хмельницької області, де очолював інструментальний відділ та партійну організацію підприємства (нині — Волочиський машинобудівний завод).

У березні 1975 року запрошений на роботу в апарат Хмельницького обкому Комуністичної партії України. Працював інструктором промислово-транспортного відділу, заступником завідувача відділу оргпартроботи. У вересні 1981 року направлений на навчання в Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Дипломну роботу захистив на кафедрі економіки і управління народним господарством.

У серпні 1983 року обраний другим секретарем Хмельницького міськкому КПУ — куратором промисловості, транспорту і будівництва.

Із січня 1987 року по серпень 1991 року — перший секретар Хмельницького міськкому КПУ.

У 1983—1990 роках тричі обирався депутатом Хмельницької міської Ради, а також депутатом обласної Ради народних депутатів. У 1988—1990 роках — членом виконавчого комітету Хмельницької міської Ради.

Після набуття Україною незалежності Сидоренко В. П. працював заступником генерального директора українсько-болгарського СП «ХмеСіл», директором із зовнішніх зв'язків агропромислової фірми «Верес».

З лютого 1995 року по липень 1996 року працював начальником загального відділу Хмельницької обласної податкової інспекції.

У 1996—1998 роках — комерційний директор СП «Бікобат».

У 1998—2000 роках — начальник відділу, заступник генерального директора Хмельницького заводу ковальсько-пресового устаткування «Пригма-Прес».

У лютому 2000 року був запрошений Хмельницьким міським головою Чекманом Михайлом Костянтиновичем на посаду начальника приймальні зі звернень громадян Хмельницької міської ради, де працював до виходу на пенсію у жовтні 2004 року.

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть», Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ СРСР, ЦК ЛКСМ України i Хмельницького міськкому ЛКСМ України, Почесною грамотою АСН при ЦК КПРС, Подякою Хмельницького міського голови, Почесною грамотою Виконавчого комітету Хмельницького міської Ради.

Визнаний «Людиною року — 2003» в номінації «Службовець» та нагороджений дипломом громадської ради міської газети «Проскурів» як переможець регіонального рейтингу популярності «Людина року».

Основні показники трудової діяльності та обґрунтування особливого вкладу у розвиток міста й визнання його визначних заслуг

Значний внесок у розвиток міста Хмельницького Сидоренко В. П. зробив, працюючи на посадах другого (1983—1987 рр.), а згодом — першого секретаря (1987—1991 рр.) міського комітету КПУ, коли йому доводилось вирішувати практично всі питання життєдіяльності міста Хмельницького.

З 1983 по 1991 роки особливу увагу міськкомом партії акцентував на роботі підприємств промисловості міста. У 1980-х роках тільки на підприємствах союзного підпорядкування (машинобудування, радіоелектроніки, верстатобудування) працювало понад 30 тисяч робітників та інженерно-технічних працівників.

У ці роки були введені в експлуатацію нові виробничі потужності на Радіотехнічному заводі, заводах «Темп», «Нева», «Термопластавтомат» та на заводі трансформаторних підстанцій. На заводі «Катіон» було запущене виробництво портативних телевізорів «Електроніка», виготовлено яких було більше мільйона і основна частина реалізовувалася в країнах Західної Європи.

У другій половині 80-х років на Радіотехнічному заводі (нині ВО «Новатор») та заводі «Термопластавтомат» випуск нової високотехнологічної продукції стримувався дефіцитом сучасного обробного обладнання у механічних цехах. Завдяки особистій зустрічі Сидоренка В. П. з Міністром радіопромисловості СРСР Шимком В. І. та Міністром верстатоінструментальної промисловості СРСР Паничевим К. Є. (під час роботи XIX Всесоюзної конференції КПРС в Москві (28.06 — 01.07.1988 р.)) вдалося отримали до кінця 1988 року велику партію найсучаснішого обробного обладнання — верстатів із числово-програмним управлінням, яке і надалі ефективно використовувалося. Водночас введено в експлуатацію нові виробничі потужності на взуттєвій та трикотажної фабриках, друга черга Хмельницького хлібозаводу в мікрорайоні «Зарічанський» («Виставка»).

У другій половині 1980-х років у Хмельницькому побудовано нові корпуси трьох профтехучилищ, а також нові корпуси та багатоповерхові гуртожитки Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування (нині — Хмельницький національний університет).

Щорічно в місті будувалося 80—100 тисяч квадратних метрів житла. Активно зводилися з усією необхідною інфраструктурою мікрорайони «Південно-Західний», «Зарічанський» («Виставка»), «Озерна». Також були введені в експлуатацію силами тресту «Хмельницькбуд» та за участю трудових колективів промислових підприємств міста такі індивідуально-спроектовані об'єкти, як Центральний автовокзал міста на Вінницькому шосе, Центральний міський продуктовий ринок, міська стоматологічна поліклініка на вул. Прибузька, унікальна для того часу дворівнева транспортна розв'язка на вул. Камянецька, здійснена повна реконструкція залізничного вокзалу ст. Хмельницький, споруджено Хмельницький Палац піонерів (нині — міський Палац творчості та юнацтва) тощо. Ці споруди і сьогодні ефективно експлуатуються, прикрашають обласний центр, створюють його індивідуальний архітектурний вигляд.

В оздоблювальних роботах на вищевказаних об’єктах з ініціативи міськкому партії та міськвиконкому брали участь більше 40 підприємств та організацій міста. Методом «народного будівництва» було закінчено спорудження міської дитячої лікарні з поліклінікою, 4-ї поліклініки в Південно-Західному мікрорайоні, хірургічного корпусу обласної лікарні та якісно оздоблено більш ніж 100 кімнат і залів Палацу піонерів. У 1990 році було побудовано нову будівлю Хмельницького міськкому партії на площі Леніна (нині — Майдан Незалежності), яка за ініціативою Сидоренка В. П. була передана міській дитячій школі мистецтв, де остання розміщується й досі.

У зазначений період також були побудовані дві середні школи — в мікрорайонах «Дубово» та «Гречани», кілька дитячих садків. Міськком партії і міськвиконком домагалися того, щоб у кожному споруджуваному багатоповерховому будинку, перші поверхи віддавалися під підприємства торгового, побутового обслуговування, поштові відділення та ощадкаси. Також в цей час були введені в експлуатацію нові універсами «Вінницький» та «Поділля» з впровадженням самообслуговування покупців.

Із метою ліквідації в магазинах міста та області дефіциту заморожених морепродуктів у 1988 році Сидоренко В. П. зустрівся у Москві з керівництвом Міністерства рибної промисловості СРСР. У результаті для м. Хмельницького були виділені відповідні капітальні вкладення й устаткування для морозильних камер на 20 тисяч тонн зберігання продукції глибокого заморожування.

У 1987—1990 роках було створено 19 підсобних аграрних господарств на промислових підприємствах міста, що дозволяло поліпшити постачання свіжими молоко-, м'ясопродуктами та овочами заводських їдалень та відділу робітничого забезпечення тресту «Хмельницькбуд».

Хмельницьким міськкомом було підтримано створення в селі Маломолинці, на базі одного з колгоспів Хмельницького району, великого агрокомбінату «Новатор». За клопотанням міськкому партії Міністерство радіопромисловості СРСР виділило 15 одиниць сучасних комбайнів і тракторів, кошти на реконструкцію приміщень тваринницьких ферм. Завдяки агрокомбінату робітники багатотисячного колективу Радіотехнічного заводу в заводських їдальнях, а їх діти у дитячих садках, мали можливість щодня вживати свіжі продукти харчування.

Слід зазначити, що за ініціативою Сидоренка В. П. в 1986—1990 роках встановлені економічні та культурні контакти між містами-побратимами: польським Чехановим і болгарською Сілістрою. До цього такі відносини будувалися і підтримувалися в основному на регіональному (обласному) рівні між Чехановскім воєводським комітетом Польської об'єднаної робочої партії, Сілістрінскім окружним комітетом Болгарської комуністичної партії та Хмельницьким обласним комітетом Комуністичної партії України.

Очолюючи делегації м. Хмельницького, Сидоренко В. П. підписав з польськими та болгарськими колегами договори про всебічне співробітництво, обмін досвідом у різних галузях економіки та культури. Партнерські відносини між цими містами розвиваються і понині.

У 1989 році з ініціативи Сидоренка В. П. у м. Хмельницькому відбулася перша міжнародна виставка-ярмарок підприємства «Оргтехніка» з м. Сілістра, де було представлено широкий спектр комп'ютерної техніки. Ряд підприємств і організацій обласного центру уклали договори і на бартерній основі придбали сучасні тоді комп'ютери.

Хмельницький міськком приділяв також значну увагу розвитку культури та мистецтва, підтримував творчих особистостей міста.

Сидоренко В. П. та керівник виконкому міста Хмельницького Бухал Іван Васильович особисто підтримали перспективного художника Мазура Миколу Івановича, який проявив себе в зовсім новому жанрі композицій із металу. Із деталей, що потрапляли у металобрухт, він створював за допомогою зварювального апарату дивовижні композиції і передавав їх у дар місту. Скульптури цього видатного хмельницького митця прикрасили Комсомольський парк міста (нині — Центральний міський парк культури і відпочинку ім. М. К. Чекмана), Сквер біля кінотеатру ім. Чкалова (нині — парк ім. Т. Г. Шевченка), майданчик біля кінотеатру «Сілістра» (нині — зона відпочинку біля клубу «СВ»), внутрішній інтер'єр кінотеатру «Планета».

У 1986 році у Хмельницький переїхала відома чернівецька художниця, Заслужений майстер народної творчості Ніна Косарєва. Це стало багато в чому можливим завдяки створенню для неї належних житлово-побутових умов (за ініціативою Хмельницького міськкому партії їй була виділена квартира і приміщення під творчу майстерню). Створені Н. Косарєвою унікальні твори мистецтва зі шкіри сьогодні прикрашають багато музеїв України та за кордоном.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що Сидоренко Володимир Павлович всі свої знання, сили і натхнення віддавав справі служіння міській громаді, був і залишається щирим патріотом Хмельницького — міста, яке стало рідним для нього та малою Батьківщиною для його синів та онуків.