Сизранський міст
Сизранський міст (також Олександрівський міст) — залізничний міст через Волгу у Самарській області між містом Октябрськ (правий берег) і селом Обшаровка (лівий берег) на залізниці Москва — Сизрань — Самара. Спроектовано Миколою Белелюбським та Костянтином Михайловським. Відкрито Костянтином Посьєтом у 1880 р. у складі залізниці Самара — Златоуст.
Сизранський міст | |
Держава | Росія |
---|---|
Адміністративна одиниця | Oktyabrskd |
Місце розташування | Oktyabrskd |
Попередник | Жигульовська ГЕС |
Наступник | Саратовська ГЕС |
Дата офіційного відкриття | 30 серпня 1880 |
Проходить над/під | Волга |
Кількість прольотів | 13 |
Довжина або відстань | 1436 м |
Сизранський міст у Вікісховищі |
Діагональна система мосту мала 13 прогонів, завдовжки 107 метрів. Продовжував залишатися найдовшим в Європі протягом тривалого періоду часу, загальною довжиною 1483 метри.[1][2]
Спочатку міст називали Олександровським на честь 25-ї річниці правління імператора Олександра II. Після Жовтневої революції міст був перейменований на Сизранський.
В 1918 році, під час російської громадянської війни, два прольоти мосту підірвали відступаючі війська Комуча, але швидко були відновлені.[3].
В 1949 році було прийнято рішення про прокладанню другої колії на мосту, будівництво якої було завершено в 1957 році.
В 1980 році в міст врізався танкер «Волгонефть 268», але пошкодження виявилися не критичними.[4].
В 2004 році було завершено повне оновлення мосту, під час якого оригінальні прольоти були замінені на нові.
27 серпня 2010 року було встановлено пам'ятну стелу з нагоди 130-ї річниці відкриття мосту.
Дивитись також:
Примітки
- Wasser- und Brückenbauten; neue Wolgabrücke bei Sysran. In: Deutsche Bauzeitung No. 77 vom 25. September 1880, S. 416
- Georg Christoph Mehrtens: Weitgespannte Strom- u. Thalbrücken d. Neuzeit. In: Centralblatt der Bauverwaltung X. Jahrgang, Nr. 35 (vom 30. August 1890), S. 357—360 (Digitalisat); Nr. 35A (vom 3. September 1890), S. 366–370, S. 367 (Digitalisat)
- История Сызрани
- Самарская мостоиспытательная станция. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 31 жовтня 2010.