Силенко Лев Терентійович

Живий свідок Голодомору 1932—1933 і репресій сталінського режиму, жертвою яких був його батько, в'язень німецьких концтаборів, учасник боротьби за надання урядами західних країн права емігрувати полоненим українцям в США, один із організаторів українського життя в США та Канаді^{[джерело?]}.

Навчався у Кременчуцькому бібліотечному технікумі[1].

Перед 2-ю світовою війною працював кореспондентом багатотиражної газети, яка виходила на металургійному заводі ім. Сталіна в тодішньому Сталіно. Письменницький псевдонім — Лев Тигрович Орлигора.

З 1940 року проходив службу у Червоній Армії. Після початку радянсько-німецької війни Силенко восени 1941 року потрапив у німецький полон. У 1947 р. свідчив про Голодомор 1932—1933 рр. в Україні на процесі в Парижі^{[джерело?]}. Навчався у Гальденберзькому університеті (Німеччина)^{[джерело?]}.

У 1953 прибув до Канади.

Проповідувати РУНВіру почав з 1964 року[2], 1979 року дописав книгу «Мага Віра» — священну книгу РУНВіри.

У 1964 р. заснував часопис «Рідна Віра» у Вінніпезі, у 1966 р. — часопис «Самобутня Україна» в Чикаго.

У 1966 заснував і очолив організацію «Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри».

У 2006 році переніс інсульт. Кошти на лікування допомогли дістати друзі Силенка — родина Чумаченків (звідки походить і дружина Віктора Ющенка — Катерина Чумаченко)^{[джерело?]}.

12 травня 2008 року повернувся до України, але у вересні того ж року внаслідок несприятливих обставин був змушений виїхати за кордон.

Помер в листопаді 2008 року в Канаді.

Лев Силенко заповів поховати себе за трипільськими звичаями: щоби тіло кремували, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром, а на тому місці побудували Храм Дажбожий. А іншу частину праху щоб поховати в рідному селі й на тому місці зробити могилу.

Будинок в його рідному селі, де він народився і прожив дитинство, було перетворено на «Святиню Різдва Лева Силенка» — головний храм прихожан РУНВіри, а на стіні цього храму установили меморіальну дошку Леву Силенку.

Автор збірки «Люблю» (1958), книжок «Мага врата» (1969), «Мага віра» (1979).

Окремі видання:

• Орлигора Л. Будні нашої епохи: Трилогія. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1953—1954. –Т. 1, 2.
• Орлигора Л. До сонця України. — Нюрнберґ, 1946. — 24 с.
• Орлигора Л. Про большевицький фашизм. — Нюрнберґ, 1946. — 28 с.
• Орлигора Л. Проблеми демократії: Фраґменти з доповіді. — Авґсбурґ, 1946. — 26 с.
• Силенко Л. Мага Віра. РУНВ. — Велика Британія — США, 1979. –1428 с.
• Силенко Л. Мага врата. — Вінніпег: Оріяна, 1969. — 92 с.

• Силенко Лев // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

• Самобутня Україна — Передача про РУНВіру
• Мага Віра (Аудіо-запис)
• Аудіо-записи проповідій Учителя Лева Силенко
• Аудіо-поема «Мага Врата»
• Документальний фільм "Розмова з Учителем та Пророком Рідної Української Національної Віри Левом Силенком
• Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога
• Мага Віра
• Лев Силенко приятелював із батьком Катерини Ющенко («Газета по-українськи»)
• Маковицька Світлана Слово про засновника РУНВіри . Гортаючи біографію Лева Силенка // «Україна Молода»
• Твори Лева Силенка
• Сайт Рідної Української Національної Віри
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Славутич Яр. Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 74-79.