Симоніда Палеолог
| Симоніда Палеолог | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1294 Константинополь, Візантійська імперія |
| Померла |
1340 Константинополь, Візантійська імперія |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Діяльність | черниця |
| Титул | принцеса і королева-консорт |
| Рід | Неманичі |
| Батько | Андронік II Палеолог |
| Мати | Іоланда Монферратська |
| Брати, сестри | Аспорча Хатунd, Theodore Id, Михайло IX Палеолог, John Palaiologosd, Demetrios Palaiologosd і Bartholomaios Palaiologosd |
| У шлюбі з | Стефан Урош II Милутин |
Симон(ід)а Палеолог (серб. Симонида Немањић, грец. Σιμωνίς Παλαιολογίνα, sr. Симонида Палеолог; нар. близько 1294 — пом. після 1336) — візантійська царівна, дочка імператора Андроніка II Палеолога та Ірини Монферратської. Четверта дружина сербського короля Стефана Милутина. У середньовічній Сербії Симоніду найкраще пам'ятають як покровительку мистецтва, музики та літератури.[1]
Життєпис
Симоніда народилася в Константинополі. Зазнавши в 1298 році поразка у війні, імператор Андронік II обіцяв шлюбний союз сербського правителя Милутину. Спочатку, Андронік II хотів одружити свою сестру Євдокію, вдовуючу імператрицю, але після того, як вона відмовила, замість неї була запропонована Симоніда[2]. Столичні церковники виступали проти шлюбу, але імператор наполіг на своєму.
У 1298 році Андронік відправив свого довіреного міністра Федора Метохіта в Сербію вести переговори. Зі свого боку, Милутин в нетерпінні поріднитися з кесарем оформив розлучення зі своєю (третьою за рахунком) дружиною Аною (дочка болгарського царя Георгія)[2]. Симоніді було п'ять років, а Милутину — майже в 10 разів більше[3]. В рамках шлюбного альянсу Візантія і Сербія домовилися провести кордон по лінії Охрид-Прилеп-Штип.[3]
Симона відзначалася побожністю і хотіла прийняти постриг. Після смерті матері Ірини в 1317 році Симона була присутня на похороні у Константинополі і вирішила не повертатися в Сербію. Коли за нею прийшли люди Милутина, вона вийшла до них у чернечому вбранні. Її зведений брат Костянтин Палеолог наполіг на її повернення до чоловіка (який загрожував відновити війну, якщо шлюб буде розірвано). Коли Милутин захворів, вона була весь час з ним, на подив інших членів двору[4]. Милутин помер 19 жовтня 1321 року, і вже 29 жовтня Симоніда повернулася в Константинополь, де прийняла постриг у монастирі святого Андрія.
Існує дуже мало інформації про її подальше життя. Відомо, що вона замовила похоронну пісню для похорону батька. Востаннє Симоніда згадувалася в історичних документах в 1336 році, коли вона брала участь у зборах громадських і релігійних діячів, які переслідували змовників проти уряду. У ряді компіляцій можна зустріти твердження, що вона померла незабаром після 1345 року.[3]
У сербській традиції королева Симоніда прославилася своєю красою. Зображення на фресці в монастирі Грачаніца (збереглася, втім, не повністю) вважається однією з найцінніших фресок Сербії. Мілан Ракич написав ліричний вірш про неї, а Милутин Бойич присвятив її долі психологічну драму «Краљева јесен» («Осінь короля»). Сербський астроном Мілорад Б. Протич виявив астероїд і назвав його 1675 Симоніда на її честь.
Генеалогія
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Література
- Византијски извори за историју народу Југославије, Том VI, Београд 1968.
- М. Ласкаріс, Византијске принцезе у средњовековној Србији, Прилог историји византијскосрпских односа од краја XII до середини XV століття, Београд 1926. (Фототипско издање Подгоріца 1997), 53-82.
- Д. М. Нікол, Византијске племкиње, Десет портрета, 1250—1500, Београд 2002, 81-97 (биографија Симонидине мајке Ірині-Јоланде Монфератске).
- Р. Радић, Византија. Пурпур і пергамент, Еволута, Београд 2006, 145—150.
Примітки
- Fine, John V. A.; Fine, John Van Antwerp (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. ISBN 0472082604.
- Kazhdan, Alexander, ed. (1991). Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford University Press. p. 1901. ISBN 978-0-19-504652-6.
- Lopušina, Marko (4 December 2014). Simonida Nemanjić, najmlađa srpska kraljica [Simonida Nemanjić, Youngest Serbian Queen] (Serbian). Večernje novosti. Процитовано 10 грудня 2014.
- Lascaratos, John; Poulakou-Rebelakou, Effie (August 2000). Child sexual abuse: historical cases in the Byzantine Empire (324–1453 A.D.). Child Abuse & Neglect 24 (8): 1085–1090. doi:10.1016/S0145-2134(00)00156-3.