Симфонія № 9 (Дворжак)
Симфонія № 9 мі мінор «З Нового світу», op. 95 (чеськ. Z Nového světa або чеськ. Novosvětská) — симфонія Антоніна Дворжака, остання і найвідоміша з написаних ним симфоній.
Симфонія № 9 | ||||
---|---|---|---|---|
Композитор | Антонін Леопольд Дворжак[1] | |||
Каталог | 95[1] і B. 178[1] | |||
Створено | 10 січня 1893[1] (1) | |||
Видано | 1894 | |||
Тональність | Мі мінор[1] | |||
Інструментування | симфонічний оркестр | |||
Прем'єра | ||||
Дата | 15 грудня 1893[2] | |||
Місце | Карнегі-хол[2] | |||
| ||||
Симфонія № 9 у Вікісховищі |
Історія створення
Симфонія була написана в 1893 під час перебування композитора в США, де він займав пост директора Нью-Йоркської консерваторії. Він виявляв глибокий інтерес до музики індіанців і афроамериканців, в тому числі Спірічуелсу.
15 грудня 1893 Нью-Йоркський філармонічний оркестр уперше виконав симфонію під керівництвом Антона Зайдля у Карнегі-холі. Партитура, виконана на прем'єрі, і надалі містила відхилення від оригінального рукопису. 17 травня 2005 Денис Воен і Лондонський філармонійний оркестр вперше виконали симфонію в оригінальній версії.[3]
Характеристика
Вважається, що в дев'ятій симфонії композитор відтворив свої враження від цієї музики і від США в цілому, не використовуючи власне народних мелодій. Я IV та частини симфонії викладають враження Дворжака від американських міст, в тому числі Нью-Йорка. Повільна II і III частини були навіяні поемою «Пісня про Гайавату» Генрі Лонґфелло, причому III частина повинна була зображувати індіанське свято з цієї поеми.
Симфонія має чотири частини:
- Adagio — Allegro molto
- Largo
- Molto vivace
- Allegro con fuoco
Написана для великого складу симфонічного оркестру, з потрійним складом дерев'яних, подвійним - мідних, із ударних використано литаври, трикутник і тарілки.
Посилання
- Вільні ноти авторства Симфония № 9 Антонина Дворжака на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.51222
- Carnegie Hall linked open data — 2017.
- Caare: Guardian of Art & Sport. Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 15 грудня 2010.