Антонін Леопольд Дворжак

Антонін Леопольд Дворжак (чеськ. Antonín Leopold Dvořák МФА: [ˈantoɲiːn ˈlɛopolt ˈdvor̝aːk]  вимовафайл) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Бедржихом Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики та чеської музичної школи. Твори Дворжака, де часто проявляються мотиви та елементи народної музики Моравії та Богемії, відрізняються мелодійністю, багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми. До найвідоміших творів Дворжака належать Stabat Mater (1877), «Слов'янські танці» (1878, 1886), Реквієм (1890), Симфонія № 9 «З Нового світу» (1893), «Американський» струнний квартет (1893), Концерт для віолончелі з оркестром (1895) та опера «Русалка» (1900).

Антонін Леопольд Дворжак
чеськ. Antonín Leopold Dvořák
Зображення
А. Дворжак, бл. 1880 року
Основна інформація
Дата народження 8 вересня 1841(1841-09-08)
Місце народження Нелахозевес, Австрійська імперія
Дата смерті 1 травня 1904(1904-05-01) (62 роки)
Місце смерті Прага, Австро-Угорщина
Поховання Вишеградський цвинтар
Громадянство  Австро-Угорщина
Національність чех
Віросповідання католицтво[1]
Професія композитор, диригент, скрипаль
Освіта Празька школа органістів
Вчителі Йозеф Леопольд Звонарж і Antonín Liehmannd
Відомі учні Вітезслав Новак, Оскар Недбал, Йозеф Сук, Camille Zeckwerd, John Stepan Zamecnikd, Emil Kühneld, Rudolf Frimld, Франц Легар, Ярослав Коціан, Will Marion Cookd[2], William Arms Fisherd[3], Edwin Franko Goldmand[4] і Clara Anna Kornd
Інструменти орган, фортепіано, скрипка, альт
Жанр класична музика
Нагороди

honorary doctor of the Charles University of Pragued

Автограф
antonin-dvorak.cz
Цитати у Вікіцитатах
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки
Будинок у Нелагозевсі, де народився композитор

Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у сім'ї Франтішека Дворжака (1814—1894) м'ясника, власника постоялого двору та Ганни Зденкової (1820—1882). Був першою дитиною у сім'ї з чотирнадцяти народжених і восьми дітей, що дожили до дорослого віку[5]. Батько майбутнього композитора добре грав на цитрі й досить рано розпізнав обдарованість сина й вирішив віддати його до місцевої музичної школи, коли тому виповнилося шість років. Азів музики та гри на скрипці навчав сільський церковний органіст та вчитель музики у школі Йозеф Шпіц[6]. Граючи на скрипці у сільському ансамблі та у церкві проявив, на радість батькові, неабиякий талант та віртуозність[7]. У 1853 батько настояв, щоб син переїхав до свого дядька по материнській лінії Антоніна Зденька у невелике містечко Злоніце для опанування професії різника та поглибленого вивчення німецької мови. Поряд з цим, він продовжив займатися музикою, вивчаючи теорію музики та беручи уроки гри на фортепіано, органі, скрипці й альті у місцевих учителів-канторів Йозефа Томана та Антоніна Лєманна (нім. Antonín Liehmann)[8]. В листопаді 1856 року Дворжак отримав свідоцтво про закінчення навчання і щоб відкривати власну справу слід було пройти річну практику. Оскільки у нього з німецькою не все було гаразд, батько послав його на практику «до німців» — у місто Ческа-Каменіце, де переважало німецькомовне населення. Він відвідував німецьку школу й завдяки турботам Лєманна продовжив займатись музикою: настоятель місцевого храму, випускник празької Органної школи Франтішек Ганке вчив хлопця теорії й грі на органі. Після закінчення навчання з оцінками «дуже добре» Дворжак повернувся у Злоніци, де його чекала радісна новина: Лєманн після важких вмовлянь добився згоди батька Франтішека Дворжака звільнити сина від сімейної професії і дати можливість здобути музичну освіту у Празі[9].

В 1857 році Дворжак переїхав у Прагу і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.

Композитор та органіст

Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.

Афіша прем'єри фортепіанного концерту Дворжака op.33

У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872-го року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.

У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони за 31 рік перебування у шлюбі виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».

У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса та музичного критика Едуарда Гансліка Дворжаку вдалося одержати державну стипендію (400 золотих в австрійській валюті на рік), яка значно поліпшила його матеріальне становище і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Фріца Зімрока. Перша збірка «Слов'янських танців», опублікована у 1878 році, одразу ж стала популярною. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.

Міжнародне визнання
Лист П. І. Чайковського А. Дворжаку, січень 1889

У 1880-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок в Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. Його симфонія № 7 була написана спеціально для британської столиці, де відбулась її прем'єра у 1885 році. Піаністкою у нього працювала видатна чеська театральна актриса Гана Квапілова.

У 1891 р. за виконання симфонії № 8 та Stabat mater у Кембриджському університеті отримав звання доктора наук.

В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П. І. Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.

В 1892–1895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», написана протягом зими-весни 1893-го, в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим зі значних симфонічних творів, в яких були використані американські народні мотиви. Влітку 1893 року гостює у чеської громади у Спіллвіллі (штат Айова). Тут, в оточенні родичів й земляків в еміграції, він створює 2 струнних квартети й сонатину для фортепіано зі скрипкою. Матеріальна невизначеність, поряд зі зростаючою популярністю в Європі й тугою за домівкою, спонукали Дворжака повернутися до Чехії.

Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу роботу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.

Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.

Творчість
Статуя А. Дворжака у Празі

Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.

Вшанування

У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.

Список творів

Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори. Усі твори Дворжака були хронологічно каталогізовані Ярмілом Бургхаузером (чеськ. Jarmil Burghauser) у виданій у 1960-му в Празі книзі «Антонін Дворжак. Тематичний каталог. Бібліографія. Огляд життя і творчості»[10]. За прізвищем укладача скорочено каталоговий номер пишеться з латинською літерою B (нім. Burghauser; наприклад, Симфонія № 9 op. 95 — B.178). У музикознавстві, однак, поряд з цією нумерацією продовжують використовувати і опуси (авторська нумерація творів) — почасти за звичкою, а почасти для полегшення роботи зі старими виданнями. Найчастіше зустрічаються опуси в афішах та концертних програмах.

Опери

  • Альфред, 1870
  • Король і вугляр (Rjhjkm s deukzh), 1871, 2.verze — op. 14, 1874
  • Вперті (Tvrdé palice), op. 17, 1874
  • Ванда (Vanda), op. 25, 1875
  • Хитрий селянин (Šelma sedlák), op. 37, 1877
  • Дімітрій (Dimitrij), op. 64, 1882, 2.verze — 1894
  • Якобінець (Jakobín), op. 84, 1888, 1897 (částečně přepracováno)
  • Чорт і Кача (Čert a Káča), op. 112, 1899
  • Русалка (Rusalka), op. 114, 1900
  • Арміда (Armida), op. 115, 1903

Для симфонічного оркестру

Інструментальні концерти

Вокально-інструментальні твори

  • Гімн Спадкоємці Білої гори, op. 30, 1872 (редакція 1880 і 1885)
  • Stabat mater, op. 58, 1877
  • Псалом 149, op. 79, 1879 (1887 přepracováno pro smíšený sbor a orchestr)
  • Весільні сорочки, op. 69, 1884
  • Свята Людмила, op. 71, 1886
  • Меса D dur, op. 86, 1887 (verze s varhanním doprovodem), 1892 (з оркестром)
  • Реквієм b-moll, op. 89, 1890
  • Te Deum, op. 103, 1892

Камерні твори

  • Струнний квінтет G-dur, op. 77, 1875
  • Фортепіанний квінтет A-dur, op. 81, 1887
  • Струнний квінтет Es-dur, op. 97, 1893
  • Струнний квартет Es-dur «Слов'янський», op. 51, 1879
  • Струнний квартет F-dur «Американський», op. 96, 1893
  • Струнний квартет As-dur, op. 105, 1895

Для фортепіано

  • Силуети, op. 8, 1879** Мазурки, op. 56, 1880
  • Dumka a furiant, op. 12, 1884
  • Poetické nálady, op. 85, 1889
  • Сюїта A dur, op. 98, 1894 (později též orchestrální verze)
  • Гуморкески, op. 101 (nejznámější č.7 Ges dur)
  • Слов'янські танці, op. 46 — I.řada, 1878
  • Слов'янські танці, op. 72 — II. řada, 1886
  • Легенди, op. 59, 1881

Пісні і романси

  • Чотири пісні, op. 82, 1888 (ч.1 Kéž duch můj sám)
  • Любовні пісні, op.83, 1888 (ч.2 V tak mnohém srdci mrtvo jest)
  • Біблійні пісні, op. 99, 1894
  • Ave Maria, op. 19B, 1877
  • Ave Maris Stella, op. 19B, 1879
  • Моравські дуети, op. 20 (сопрано, тенор + фортепіано), 1875
  • Моравські дуети, op. 29, 32 (сопрано, альт + фортепіано), 1876
  • Моравські дуети, op. 38 (сопрано, альт + фортепіано), 1877
  • Чеські народні пісні, op. 41, 1877
  • Слов'янські народні пісні, op. 43, 1878
  • П'ять романсів на литовські народні тексти, op. 27, 1878
  • Чотири романси, op. 29, 1876
  • На природі, op. 63, 1882

Здійснив обробки українських народних пісень «Ой у полі вишня» і «Ой кряче, кряче та й чорненький ворон».

Видані в українському перекладі
  • Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- 13 с.- Літ. текст: укр., рос.
    • Дворжак А. Дзвонистий трензель //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- С. 10-13.- Літ. текст: укр.,рос.
    • Дворжак А. Згадую //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но. /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, [Б.р.]. С. 3-5. — Літ. текст: укр., рос.
опубліковані онлайн

Мультимедіа

Див. також

Примітки
  1. https://www.lhoteckafarnost.cz/clanky/Antonin-Dvorak-a-zboznost-Buh-laska-vlast-Vystava-predstavuje-Antonina-Dvoraka-jako-hluboce-vericiho-cloveka.html
  2. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.A2249075
  3. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.A2284336
  4. Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.11381
  5. Hughes, 1967, с. 24.
  6. Егорова В. Н., 1997, с. 12-13.
  7. Burghauser, 1960, с. 466.
  8. Егорова В. Н., 1997, с. 15.
  9. Егорова В. Н., 1997, с. 16-17.
  10. Jarmil Burghauser Antonín Dvořák — Tematicky katalog, bibliografie, prehled zivota a dila. — Prag: Editio Baerenreiter, 1960. — 735 p.
  11. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література
  • Sychra, Antonín. Estetika Dvořákovy symfonické tvorby. — Praha, 1959.
  • Burghauser, Jarmil. Antonín Dvořák. — Praha : Bärenreiter Supraphon, 2006. — ISBN 80-86791-26-2.
  • Berkovec, Jiří. Antonín Dvořák. — Praha, 1969.
  • Clapham, John. Dvořák. — New York : W.W.Norton, 1979. — 238 с. — ISBN 0-393-01204-2.
  • Stanley Sadie. Dvořák, Antonín (Leopold) // New Grove Dictionary of Music and Musicians. — London : MacMilla, 1980. — Т. 5. — С. 765–792. — ISBN 0-333-23111-2.
  • Hughes, Gervase. Dvořák, His Life & Music. — London : Casell, 1967.
  • Smaczny, Jan. Dvorak: Cello Concerto. — Cambridge : Cambridge University Press, 1999. — (Cambridge Music Handbooks)
  • Šourek, Otakar. Život a dílo Antonína Dvořáka. 4 sv. — Vyd. III. — Praha, 1954-1957.
  • Белза И. Антонин Дворжак (1841—1904). — М.-Л. : Изд-во и типолитогр. Музгиза, 1949. — 140 с.
  • Егорова В. Н. Антонин Дворжак. — М. : Музыка, 1997. — 616 с. — (Классики мировой музыкальной культуры) — ISBN 5-7140-0641-0.

Джерела і посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.