Синяк звичайний

Прикореневі листки і молоді пагони синяка можна вживати в їжу як шпинат (листки містять 120 мг % вітаміну С).

Медоносна, харчова, лікарська, отруйна, танідоносна, фарбувальна, олійна і декоративна рослина. Синяк звичайний дуже гарний літній медонос, що дає (там, де він займає чималі масиви) продуктивний взяток. У посуху і під час суховіїв виділення нектару у синяка звичайно зменшується, але не в такій мірі, як у інших медоносів. Під час цвітіння бджоли відвідують синяк протягом усього дня, збираючи з нього нектар і пилок. Нектар містить 30-40 % цукрів, серед них переважає сахароза. У сприятливу погоду бджоли збирають з нього по 6-8 кг меду на сім'ю. Медопродуктивність – 300-400 кг з 1 га. Мед з синяка високоякісний, світло-бурштинового кольору, з приємним ароматом, з високими смаковими властивостями, густої консистенції, повільно кристалізується і добре зберігається. Синяк звичайний рекомендують висівати на припасічних ділянках.

У народній медицині використовують траву синяка як відкашлювальний і заспокійливий засіб при кашлі, коклюші та епілепсії, а коріння  – як кровоочисний засіб. Усі частини рослини синяка отруйні, в них містяться алкалоїди циноглосин, консолідин, що паралізують нервову систему, крім того, містяться сапоніни. Незважаючи на отруйність синяка, практичної небезпеки для сільськогосподарських тварин рослина не являє, бо вони її не поїдають. Таніди містяться в коренях (1,59 %), листках, квітках (0,98 %), стеблах (0,58 %). У коренях знаходиться барвна речовин алканін, яка дає карміново-червону фарбу для вовни, у квітках — антоціан, який залежно від реакції середовища дає червону, синю й фіолетову фарби. У насінні міститься жирна олія (28 — 32 %), що швидко висихає. Вона подібна до лляної і придатна для виробництва лаків і фарб. Синяк звичайний досить декоративна рослина, придатна для насаджень у лісопарках, на укосах залізничних і шосейних насипів, уздовж залізниць і доріг.