Син Русі

«Син Русі» — рукописна поетична збірка, один із перших творів нової української літератури у Галичині, написаних народною мовою.

Складена бл. 1833 за ініціативою та участю М. Шашкевича вихованцями Львівської греко-католицької духовної семінарії. Закликала молодь усвідомити власну національну приналежність, повернутися обличчям до своєї історичної Батьківщини («Бо Русь — край наш, наша мати»), згуртуватися до праці для її національного відродження.

Ця колективна збірка була підготовчою спробою видати у Будапешті 1836/1837 альманах «Руської Трійці» — Русалка Дністровая — яку уклали Маркіян Шашкевич (1811—1843), Іван Вагилевич (1811—1866) та Яків Головацький (1814—1888).[1]

Містила 14 віршів, підписаних переважно криптонімами, серед них М. Шашкевича («Слово до читателей руського язика», «Дума»), М. Мінчакевича, О. Глинського та ін. Збереглась у священика Рудницького, який передав її історикові А. Петрушевичу (1847). Вперше опублікував К. Студинський у збірнику «Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—1849 р.р» (1909).

Ф. Стеблій (Львів)