Сирін Максим Миколайович
Макси́м Микола́йович Си́рін (23 липня 1982 — 21 березня 2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
| Максим Сирін | |
|---|---|
.png.webp){kind=small} Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
23 липня 1982 Станиця Луганська |
| Смерть |
21 березня 2019 (36 років) Авдіївка |
| Псевдо | «Шалений» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2017—2019 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування |
 |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
.svg.png.webp){kind=small} Орден «За мужність» ІІІ ступеня | |
Життєпис
Народився 1982 року в Станиці Луганській (Луганська область); працював у пожежній частині.
23 вересня 2017 року вступив на військову службу за контрактом; солдат, старший водій 1-го розвідувального відділення розвідвзводу 2-го мехбатальйону 93-ї бригади. Був на ротації у Гранітному, ушкодив ногу, відмовився їхати на лікування в госпіталь. Лагодив машини й різну техніку.
21 березня 2019-го в пообідню пору противник розпочав обстріл в районі промзони Авдіївки з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї із метою проведення розвідки боєм та прикриття висування вогневої групи. Максим Сирін, в якого закінчилося чергування, залишився, щоб допомогти побратимам, та відійшов на позиції взводного опорного пункту. Він відкрив вогонь у відповідь, чим притиснув ворожу групу до землі та змусив противника відступити. В ході стрілецького бою зазнав наскрізного поранення голови, від якого помер у лікарні.
24 березня 2019 року похований в Станиці Луганській[2].
Без Максима лишилися батьки, дружина Юлія та двоє дітей — син Данило і донька Софія[3].
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]