Станиця Луганська

Стани́ця Луга́нська (Станиця; 1688-1719 Луган[3], Луганське, 1719-1923 Луганська, 1923-2007 Станично-Луганське) селище міського типу в Україні, є однією з двох станиць, населення котрих частково складається з нащадків донців, на землях сучасної України (друга — станиця Новомиколаївська) і центром Станично-Луганської громади Луганської області.

смт Станиця Луганська
Герб Станиці Луганської Прапор Станиці Луганської
Країна  Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Щастинський район
Громада Станично-Луганська селищна громада
Рада Станично-Луганська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1688
Статус із 1938 року
Агломерація Луганська агломерація
Площа 14,6 км²
Населення 13089 (01.01.2018)[1]
Густота 941 осіб/км²
Поштовий індекс 93600-93609
Телефонний код +380 64 72
Географічні координати 48°38′41″ пн. ш. 39°29′44″ сх. д.
Висота над рівнем моря 40 м
Водойма річки: Сіверський Донець, Верхньо-Ольхова
Відстань
Найближча залізнична станція: Кіндрашівська
До станції: 2 км
До обл. центру:
 - фізична: 17 км[2]
 - залізницею: 21 км
 - автошляхами: 20 км
Селищна влада
Адреса 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 52
Карта
Станиця Луганська
Станиця Луганська

Станиця Луганська у Вікісховищі

Розташоване на р. Сіверському Донці, у який впадає річка Верхньо-Ольхова. Населення становило 15 700 осіб (1975) та 14 543 осіб (2001). Промисловість: підприємства з обслуговування залізничного транспорту, промислові і харчові комбінати, піщаний кар'єр, рибне господарство.

Історія

На околицях і поблизу селища було знайдено залишки давніх майстерень з обробки каменю VI—IV тисячоліття до н. е., а також поселення епохи бронзи I тисячоліття до н. е. і могильники VIII—X ст. до н. е. Тут і сьогодні постійно працює археологічна експедиція, на розкопках якої можна побачити сліди найдавніших поселень.

Станиця Луган була заснована козацтвом у другій половині XVII ст. Цей топонім зокрема згадується в листі до Петра І, написаному в 1711 молдовським господарем Димитрієм Кантеміром: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…»[3]. Ослов'янений варіант назви Городок-Луганський.

У 1684 знищене татарами, але невдовзі було відновлене і згодом отримало назву Станиця Луганська.

Офіційною датою заснування вважається 1688 рік.

У 1923 селище стає центром новоствореного Станично-Луганського району Донецької губернії. У 1938 Станично-Луганське отримує статус селища міського типу.

У 1932—1933 жителі Станиці Луганської постраждали від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 101 особу, імена яких встановлено[4].

Козацтво і зараз зберігає свої звичаї й обряди, традиційні способи ведення господарства[джерело?]. Живе тут 16 тисяч осіб. У центрі невеликого містечка знаходиться музей історії й етнографії, де зібрані документи, колекції предметів побуту і бойової слави козаків. У залах музею постійно оновлюються виставки народних промислів: живопису, декоративно-прикладного мистецтва.

Постановою ВРУ 1155-V від 7 червня 2007 селищу було повернено назву Станиця Луганська.

Війна на сході України

18 серпня 2014 року, українські антитерористичні сили увійшли до селища, а 21 серпня - селище було звільнене від терористів і над будівлею районної ради піднято Державний Прапор України[5]. Протягом 2014—2015 поблизу та в Станиці Луганській відбувалися бойові зіткнення із застосуванням автоматів, кулеметів, мінометів, артилерії, танків, «Градів».

В ніч на 17 квітня 2015 року, у селищі було повалено пам'ятник Леніну[6][7].

Станом на 30 серпня 2015 року, в Станиці Луганській залишалось близько 600 мешканців[8].

На січень 2020 року, в селищі проживало близько 12 000 осіб[9].

Після бойових дій в селищі почалося відновлення підрозділами ЗС України мосту через річку Сіверський Донець. 16 вересня 2019 року на місці ремонту було запущено вебкамеру для спостережень, а роботи планували завершити до 27 листопада[10].

17 лютого 2022 року, проросійські сили обстріляли дитячий садок в Станиці Луганській, троє працівників контузило, їх відправили до лікарні. Російська пропаганда, стверджувала, що обстріл зробили українці, але МО України спростували це ствердження[11].

2 березня 2022 року, Офіс Генерального прокурора порушив справу проти керівника селищної ради Станиці Луганської та двох його заступників, які під час російського вторгнення в Україну здали селище окупантам[12][13].

Транспорт

Навесні 2016 року було відновлено рух приміського поїзда Кіндрашівська-Нова Лантратівка.

Пам'ятки

В околицях селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кіндрашівський»[14].

Персоналії

Світлини

Також

Примітки

  1. Відстані між центрами Луганського та Станиці Луганської. Адміністративно 2 населені пункти межують між собою.
  2. Форостюк О. Д. До питання про походження найменувань «Лугань» і «Луганськ» Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine. // Лінгвістика. — 2012. — № 3, ч. 2. — С. 69-76.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 546-548.
  4. У Станиці Луганській піднято прапор України (ФОТОФАКТ). Еспресо TV. 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  5. У Станиці Луганській вночі упав Ленін
  6. У Станиці Луганській упав Ленін
  7. У Станиці Луганській з 14,5 тис. залишилось близько 600 мешканців
  8. станица луганская - Пошук Google. www.google.com. Процитовано 23 грудня 2020.
  9. В Станиці Луганській на мосту встановили веб-камеру. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 вересня 2019.
  10. Російська пропаганда заплуталась у фейках про обстріл дитсадка, УП, 17 лютого 2022
  11. Керівник сільради Станиці Луганської і два його заступники здали селище окупантам. 02.03.2022, 16:24
  12. Голова Станиці Луганської здав місто окупантам — проти нього порушено справу. 02.03.2022, 18:34
  13. Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 96. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
  14. По той бік дзеркала | Юрій Золкін /17.02.2021
  15. Шукач | Свято-Николаевский храм, пос. Станица Луганская. www.shukach.com. Процитовано 13 лютого 2022.

Джерела

  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.