Ситняг бідноцвітий

Ситняг бідноцвітий, ситняг п'ятиквітковий[1][2] (Eleocharis quinqueflora) — вид багаторічних кореневищних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. quinqueflora — «з п'ятьма квітками»[3].

Ситняг бідноцвітий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Ситняг (Eleocharis)
Вид:
Ситняг бідноцвітий (E. quinqueflora)
Біноміальна назва
Eleocharis quinqueflora
(Hartmann) O.Schwarz, 1949
Синоніми

Heliocharis pauciflora (Lightf.) Link
Scirpus pauciflorus Lightf.
Scirpus pauciflorus ssp. campester (Roth) Asch. & Graebn.

Опис

Кореневища повзучі довгі розгалужені, товщиною 0,2–1 мм. Бруньки в спокої часто присутні на кореневищах або серед стеблових основ, від широко до вузько яйцеподібні, 3–6(10) × 2–5 мм. Стебла темно-зелені, прямовисні, 5–35 см × 0.2–0.5(1.2) мм. Стебла часто злегка зігнуті й безлисті. Наземні листки круглі й рифлені. Суцвіття містять тільки кінцеві колоски довжиною 4–10 мм, шириною до 4 мм. Колоски, як правило, містять від трьох до семи квіток. Приймочок 3. Плоди 1,5–2 мм довжиною, жовто-коричневі. 2n = 20.

Поширення

Загальне

Цей циркумбореальний вид трапляється від Ісландії й крайньої півночі Європи на південь до Марокко і на схід через Сибір, Казахстан, Монголію, Кавказ, Близький Схід і Гімалаї на Камчатку і Північний Китай. Також зростає в Північній Америці від Аляски до Гренландії на схід і на південь до Каліфорнії, Нью-Мексико і Нью-Джерсі. Є також ізольовані популяції в Аргентині й Чилі. Це рослина мілкої стоячої води (вологі луки, трясовини, пустища, гарячі джерела) в основному на вапняних субстратах.

В Україні

Вид є регіонально рідкісним і потребує охорони в Житомирській, Закарпатській та Львівській областях[4].

Див. також

Галерея

Джерела

  1. Данилик І. М. Система родини Cyperaceae Juss. флори України // Укр. ботан. журн..  2012. Вип. 69. № 3. С. 340, 341.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987. — С. 420.
  3. Dictionary of Botanical Epithets
  4. Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.