Сич Тарас Степанович
Тара́с Степа́нович Си́ч (30 березня 1966 — 13 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.
Сич Тарас Степанович | |
---|---|
Солдат | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
30 березня 1966 Вінниця |
Смерть |
13 лютого 2015 (48 років) Дебальцеве |
Поховання | Вінниця |
Псевдо | «Дід» |
Військова служба | |
Роки служби | 2014-2015 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Формування | «Київська Русь» |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях
Закінчив вінницьку староміську школу № 11, Вінницький політехнічний університет. Пройшов строкову військову службу в лавах ЗС СРСР. Кохався у віршах та книгах, обрав професію бібліотекаря — працював завідувачем бібліотеки-філії № 17. Також був представником неформального руху хіпі. Останн роки працював будівельником, у вільний час ремонтував монастир — безкоштовно.
Активно брав участь у подіях Революції Гідності, також куховарив. До добровольчих формувань пішов з Майдану. В часі формування «Київської Русі» із добровольців з Майдану, їздив у військкомат — брати направлення на перекваліфікацію (був прикордонником за спеціальністю). Кухар 25-го окремого мотопіхотного батальйону. Був пацифістом, допомагав пораненим, зброю до рук не брав принципово. Харчі для бійців готував 3 рази на день — один — для 37-ми чоловік. Після ротації не захотів залишати побратимів та повернувся до частини (незважаючи на вади здоров'я).
Загинув 13 лютого під час мінометного обстрілу терористами біля Дебальцевого — снаряд розніс кухарський намет. Тіло шукали місяць, у березні 2015-го відшукали в Дніпропетровську.
27 березня 2015-го з Тарасом попрощалися у Вінниці, похований на Центральному міському кладовищі, Алея Слави.
Без Тараса лишилися доросла донька та онучка.
Нагороди та вшанування
Примітки
- Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Що готували для вінничан на фестивалі польової кухні пам'яті Тараса Сича // «Вінниця.ОК», 28 червня 2017