Скатуве

Скатуве (латис. skatuve — сцена) — латвійський державний театр (1932—1937) в Москві. Спочатку театр-студія (1919—1932).[1]

Скатуве
55°45′56″ пн. ш. 37°36′34″ сх. д.
Засновник Osvalds Glāznieksd
Відкрито 1919
Закрито 8 листопада 1937
Керівництво Roberts Bancānsd
Ідентифікатори і посилання

Історія театру

У 1919 році В Москві у приміщенні латиського просвітницького товариства «Прометей» був заснований театр-студія «Скатуве». Засновником театру був один з учнів Є. Б. Вахтангова актор і режисер Освальд Федорович Глазунов (відомим також як Освалд Глазнек (Глазниек) латис. Osvalds Glāznieks (Glazunovs) (1891—1947)[2])

З 1921 року по неділях регулярно надавались відкриті спектаклі, в яких брали участь закінчили студії і учні старших груп. У 1924 році відбувся перший випуск студії. У 1930 році театр-студія «Скатуве» виступала на 1-й Всесоюзній олімпіаді національних театрів з виставами «Пан» Лерберга і «Розлом» Б. Лавреньова.

У 1932 році театр-студія був реорганізований в латвійський державний театр «Скатуве». У цьому ж році у зв'язку з популярністю театру і його статусом «державного» в трупу увійшла зірка німого кіно Марія Лейко, яка працювала до цього в Німеччині. Провідними артистами також були Я. Балтаус, Р. Банцан, Е. Мишке та ін

Найбільшим успіхом у публіки і критики користувалися вистави: «Розлом» (1927); «Вій, вітерець!» Райніса (1932), «Після балу» Погодіна (1934), «Авантюра» Апіна і Йокума (1935), «Вовки» Ейдемана (1935).

Театр перебував за адресою: Москва, Страсний бульвар, будинок 8 у приміщенні колишнього кінотеатру «Фурор». Нині у цьому приміщенні — Бібліотека № 5 ім. А. П. Чехова. 55°45′56″ пн. ш. 37°36′35″ сх. д. [3]

Закриття театру і розстріл трупи

Останній спектакль був показаний в театрі 8 листопада 1937 року. На сцену вийшли одні жінки, бо всі чоловіки з трупи театру були заарештовані НКВС. Через кілька днів жінок теж заарештували.

27 грудня 1937 року керівництво Москви на підставі «недоцільністі» існування латиського театру в Москві розпорядився його закрити.[4] До того часу на волі не залишилося жодного працівника театру, вони обвинувачували в участі в «латиської націоналістичної фашистської організації».[5]

3 лютого 1938 року артисти та працівники театру були розстріляні на Бутовському полігоні НКВС під Москвою в числі 229 латишів, розстріляних тільки в той день.

Засновник і режисер театру Освальд Глазунов уникнув арешту, оскільки він був у складі трупи Театру ім. Вахтангова. Але пізніше, в 1947 році загинув при нещасному випадку в таборі, засуджений «за співпрацю з німцями».

Увічнення пам'яті артистів театру

Розстріляні артисти, в тому числі зірка німого кіно Марія Лейко, спочивають на Бутовському полігоні в непомеченных групових похованнях. Уряд Москви відмовив Московському латиському культурному товариству та історичній асоціації «Латиші в Росії» в установці на їх кошти меморіальної дошки на будинку, де розміщувався театр (Страсний бульвар, 8).[6]

Список працівників театру[7]
  • Банцан Роберт Фрицевич (розстріляний 03.02.1938 р.) — директор латиського театру;
  • Ванадзин Адольф Якович (розстріляний 03.02.1938 р.) — режисер та актор театру;
  • Крумін Карл Янович (розстріляний 03.02.1938 р.) — режисер театру;
  • Балодис Ірма Іванівна (розстріляна 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Зудраг Зельма Павлівна (розстріляна 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Берзінь Лідія Семенівна (розстріляна 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Калнина Березня Янівна (розстріляна 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Боксберг Зельма Вільгельмівна (розстріляний 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Лейко Марія Карлівна (розстріляна 03.02.1938 р.) — актриса;
  • Принц Матильда Андріївна (07.04.1938 р.) — за зв'язок з акторами;
  • Балтаус Ян Янович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Балтаус Карл Янович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Круминь Серпень Давидович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Балтгалов Володимир Матвійович (розстріляний 28.02.1938 р.) — актор;
  • Оші Андрій Якович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Банцан Рудольф Фрицевич (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Рейнголдс Прейманис
  • Звагул Альберт Якович (розстріляний 05.02.1938 р.) — актор;
  • Фельдман Ерік Фрідріхович (розстріляний 26.02.1938 р.) — актор;
  • Зеберг Оскар Оскарович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Форстман Віліс Христофорович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Цируль Роберт Петрович (розстріляний 03.02.1938 р.) — актор;
  • Зубов Микола Олексійович (розстріляний 28.02.1938 р.) — хореограф;
  • Вейдеман Карл Янович (розстріляний 26.02.1938 р.)
  • Рудзит Артур Юрійович (розстріляний 07.04.1938 р.)
  • Лессин Ельфріда Августівна (розстріляна 03.02.1938 р.)
  • Ульман Фріц Ансович (розстріляний 03.02.1938 р.)
  • Бредерман Роберт Янович (розстріляний 17.05.1938 р.)
  • Глазунов Освальд Федорович (загинув у таборі 16.03.1947 р.)
  • Амтман Теодор Фрицевич (розстріляний 03.02.1938 р.)
  • Андерсон Єлизавета Федорівна (розстріляна 03.02.1938 р.)
  • Биройс-Шміт Едуард (розстріляний 04.11.1937 р.)

Примітки
  1. Театральная Энциклопедия. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 24 вересня 2007.
  2. Osvalds Glāznieks-Glazunovs[недоступне посилання з жовтня 2019](латис.)
  3. ПАМЯТНЫЕ МЕСТА БОЛЬШОЙ ДМИТРОВСКОЙ СЛОБОДЫ. Архів оригіналу за 21 вересня 2011. Процитовано 24 вересня 2007.
  4. Яніс Дамбитис. Півтора століття в Москві. Етнокультура московських латишів
  5. Новини за 6 квітня 2002. Уряд Москви відмовив у відкритті меморіальної дошки на будівлі колишнього латиського театру, трупа якого була знищена в ході сталінських репресій
  6. Уряд Москви відмовив у відкритті меморіальної дошки на будівлі колишнього латиського театру, трупа якого була знищена в ході сталінських репресій
  7. "Розстріляний театр «СКАТУВЕ» стаття з фотографіями і докладними даними справ засуджених
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.