Лавреньов Борис Андрійович
Лавреньов Борис Андрійович (рос. Лавренёв Борис Андреевич; нар. 5 [17] липня 1891, Херсон, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 7 січня 1959, Москва, РРФСР) — російський письменник. Лауреат Державної премії СРСР (1946, 1950).
| Борис Андрійович Лавреньов | ||||
|---|---|---|---|---|
 Борис Лавреньов у молодості | ||||
| Ім'я при народженні | Борис Андрійович Сергеєв | |||
| Народився |
5 (17) липня 1891 Херсон,  Російська імперія | |||
| Помер |
7 січня 1959 Москва, СРСР | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |
Російська імперія,  СРСР | |||
| Діяльність | письменник, драматург | |||
| Alma mater | юридичний факультет Московського університетуd | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1911—1959 | |||
| Напрямок | футуризм, соціалістичний реалізм | |||
| Жанр | повість, оповідання, нарис, п'єса | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
| Нагороди |
 | |||
| Премії |
 | |||
|
| ||||
 Лавреньов Борис Андрійович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народився 5 [17] липня 1891 року в Херсоні в родині вчителя літератури. Навчався у Херсонській чоловічій гімназії. Закінчив юридичний факультет Московського державного університету ім. М. Ломоносова у 1915 році і в тому ж році пішов добровольцем на фронт. Служив у артилерії.
Жовтневий переворот спочатку не прийняв, у своїй автобіографії він написав: «Похмурі ексцеси, які мені довелося бачити перед Жовтнем і після, в перші тижні, дуже розбовтали мені нерви». Борис Лавреньов серйозно замислюється про еміграцію, але від цього кроку його відмовляє батько, тому він повертається у Москву. Пізніше служив у лавах Червоної Армії. З 1921 р. — професійний літератор.
Автор творів «Сорок перший», «Заколот», «Лєрмонтов» та ін.
За його повістю «Вітер» кінорежисер М. Ільїнський створив фільм «Лють» (1965), а за однойменним оповіданням — кінокартину «Зоряний цвіт» (1971).
За мотивами творів Бориса Лавреньова «Гала-Петер» і «Марина» кінорежисер Борис Івченко зняв стрічку «Марина» (1974).
Повість «Сорок перший» була екранізована двічі.
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Був членом Спілки письменників СРСР.
Помер 7 січня 1959 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Ідеологія
Один з найважливіших лейтмотивів Лавреньова — знищення гуманних і природних людських почуттів в ім'я революційної ідеології. Готовність і необхідність вбити батька, якщо він «проти революції», вбивство молодою дівчиною свого коханого, який виявився нерозкаяним білогвардійцем — наріжні, знакові епізоди з текстів Лавреньова. Автор цілком схвалює тих дегуманізуованих персонажів, і запрошує читача взяти їх вчинки за зразок правильної моралі[джерело?].
Література
- Сценаристы советского художественного кино. М., 1972 — С.194—195;
- Кардин В. Борис Лавренев. М., 1981;
- Литературный Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.631;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
- Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.669;
- Борис Лавренёв, Избранные произведения, изд. «Художественная литература», М., 1972, том 1, стр. 5, Автобиография (рос.)
Посилання
- Борис Андреевич Лавренёв (Сергеев) (рос.)
- Лавренёв Борис Андреевич // Энциклопедия ХРОНО (рос.)
- Лавренёв Борис Андреевич // Энциклопедия «Кругосвет» (рос.)