Скрипка Штроха

Скри́пка Штро́ха (віолінофон) — різновид скрипки, в якій для посилення звуку використовується не дерев'яний корпус, а металевий розтруб. Названа на честь винахідника, Йоганна Штроха (нім. Johannes Matthias Augustus Stroh, 1828–1914). Перша скрипка була виготовлена ​​в (1899) році в Лондоні, де жив і працював німецький інженер.

Скрипка Штроха

Скрипка Штроха
Інші назви	Віолінофон
Класифікація	Струнний інструмент, Хордофон
Подібні інструменти	Скрипка

На початку XX століття театри стали все більш популярні серед найбільш забезпечених верств населення. І далеко не завжди була можливість проводити концерти в приміщеннях з хорошою акустикою. А звучання традиційної скрипки, особливо в складі оркестру, де використовувалися більш гучні духові інструменти, просто не було чутно. Тому головною причиною появи Скрипки Штроха стала необхідність отримання більш гучного і сильного звуку, і її звук більш сфокусований ніж у звичайної. Це призвело до широкого використання віолінофонів на студіях при записі грамплатівок. Також ця скрипка використовувалася в театрах, мюзик-холах. З появою мікрофонів та електроскрипки популярність інструменту впала.

Сучасні музиканти теж використовують характерний звук цього інструменту — зокрема, скрипку Штроха можна почути на окремих записах Тома Вейтса і Bat for Lashes. Також у 2010 – 2011 роках сучасна співачка Shakira у своєму альбомі The Sun Comes Out World Tour записала ряд композицій, використовуючи саме скрипку Штроха.

У Молдові та Румунії з початку XX століття відомий місцевий різновид скрипки Штроха (мабуть, виникла незалежно), з використанням діафрагмового резонатора, подібного до грамофонного, — такий інструмент досі іноді вживається в оркестрах, які виконують народну музику.