Скрябін Олександр Миколайович

Олекса́ндр Микола́йович Скря́бін (25 грудня 1871 (6 січня 1872)(18720106), Москва — 14 (27) квітня 1915) — російський композитор, піаніст, педагог.

Скрябін Олександр Миколайович
рос. Александр Николаевич Скрябин
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 грудня 1871 (6 січня 1872)(1872-01-06)
Місце народження Москва
Дата смерті 14 (27) квітня 1915(1915-04-27) (43 роки)
Місце смерті Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія
Професія композитор, піаніст
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського[1]
Вчителі Звєрєв Микола Сергійович[2], Сафонов Василь Ілліч, Аренський Антон Степанович і Танєєв Сергій Іванович
Відомі учні Alfred La Libertéd і Горовиць Олександр Йохимович
Інструменти фортепіано
Жанр символізм
Автограф
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в аристократичній сім'ї в Москві. У дитячі роки навчався фортепіано у Миколи Звєрєва, разом із Сергієм Рахманіновим. Закінчив Московську консерваторію, де навчався в Антона Аренського та Сергія Танєєва.

1894 року познайомився з відомим меценатом і видавцем М. П. Біляєвим, який почав публікувати твори Скрябіна, а симфонічні твори композитора відтоді стали звучати в програмах російських симфонічних концертах. 1896 року оженився на піаністці Вірі Іванівні Ісакович, з якою у закордонній поїздці 1897/98 років вона виступала разом із чоловіком у концертних програмах, граючи його твори. Того ж року Скрябін почав викладати клас фортепіано в Московській консерваторії. Протягом 1900—1904 років Скрябін написав три симфонії.

У Олександра Скрябіна було семеро дітей: Римма, Олена, Марія і Лев від першого шлюбу з Вірою Іванівною Скрябіною (Ісакович); Аріадна, Юліан та Марина — від другого, з Тетяною Федорівною Шльоцер. З них двоє — старша дочка Римма (1898—1905) і син Лев (1902—1910) [3] — померли у віці семи років. На момент смерті Льва композитор уже кілька років жив зі своєю другою дружиною в фактичному шлюбі, а його стосунки з першою сім'єю були остаточно зіпсовані — батьки не зустрілися навіть на могилі сина[4][5].

У 1908 році через незадоволення низькими гонорарами Скрябін розірвав відносини з видавництвом Біляєва, проте жодне інше видавництво не погодилося публікувати твори Скрябіна, через що композитор був вимушений заробляти виключно концертною діяльністю. У цей період Скрябін написав симфонічні поеми «Поема екстазу» та «Прометей».

У 1910—1914 роках композитор жив у Москві, де навколо нього згуртувалося коло шанувальників, що пізніше створили Скрябінське товариство. 7 квітня 1915 року в нього розвинувся карбункул верхньої губи, причиною якого найімовірніше став стафілокок. Відсутність ефективних методів лікування на той час призвела врешті решт до розвитку сепсису (зараження крові) з вкрай тяжким перебігом. Помер від цього композитор вже 14 квітня 1915 року. Поховали Скрябіна на Новодівочому цвинтарі.

Творчість
Alexander Nikolayevich Scriabin

Найважливіший вплив на формування Скрябіна зробили представники російського релігійно-філософського ренесансу, особливо В. Соловйов і В. Іванов. Символізм, з його центральною ідеєю теургії, забарвлений у містичні, навіть апокаліптичні тони, зустрів гарячий відгук з боку витонченого художника, що прагнув уникнути усякої буденності. Беручи участь у гуртку російського філософа С. Трубецького, композитор одночасно знайомився із працями Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, вивчав матеріали філософського конгресу в Женеві. Крім того, його цікавили східні релігійні навчання й сучасна теософська література, зокрема «Таємна доктрина» Є. П. Блаватскої. Його великі пізнання, представляючи особливий рід філософської еклектики, де найважливішим виявлявся досвід синтезу різних вчень і світоглядних позицій, давали композиторові привід міркувати про свою вибраність, представляти себе центром і джерелом «нового навчання», що може перетворити світ, вивести його на новий виток розвитку. Скрябін уважав, що художник, як мікрокосм, може впливати на макрокосм держави й навіть усього світобудови.

У творчості Скрябіна представлені фортепіанні й симфонічні жанри. У 90-х рр. створені прелюдії, мазурки, етюди, експромти, 1-3-а сонати для фортепіано, концерт для фортепіано з оркестром, в 1900-х рр. — 3 симфонії, 4-10-я сонати й поеми для фортепіано (у тому числі «Трагічна», «Сатаническая», «До полум'я»), а також такі симфонічні твори, такі як «Поема екстазу» (1907), «Прометей» (1910) — етапний твір пізнього періоду творчості. Музика Скрябіна відбила бунтарський дух свого часу, передчуття революційних змін. У ній з'єдналися вольовий порив, напружена динамічна експресія, героїчна радість, особлива «полетность» і витончена одухотворена лірика.

Твори Скрябіна, що втілили ідею екстазу, сміливого, спрямованого до невідомих космічних сфер пориву, ідею перетворюючої сили мистецтва (вінцем таких створінь, на думку Скрябіна, повинна була стати «Містерія», у якій поєднуються всі види мистецтва — музика, поезія, танець, архітектура, а також світло), відрізняються великим ступенем художнього узагальнення, силою емоційного впливу.

Кольорове бачення звуків О.Скрябіна

У творчості Скрябіна своєрідно сполучаються пізньоромантичні традиції (втілення образів ідеальної мрії, палкий, схвильований характер висловлення, тяжіння до синтезу мистецтв, перевага жанрам прелюдії й поеми) з явищами музичного імпресіонізму (тонкий звуковий колорит), символізму (способи-символи: теми «волі», «самоствердження», «боротьби», «томління», «мрії»), а також експресіонізму. Скрябін — яскравий новатор в області засобів музичної виразності й жанрів, у пізніх творах основою гармонійної організації стає домінантова гармонія (найхарактерніший тип аккорда — т. зв. прометеївський акорд). Він уперше в музичній практиці ввів у симфонічну партитуру спеціальну партію світла (поема «Прометей»), що пов'язано зі зверненням до кольорового слуху.

Записи

У січні 1911 року Скрябін грав у Москві 9 своїх творів для Welte-Mignon і його гра була записана на піано-рол.

Сьогодні дискографія Скрябіна надзвичайно широка. У Радянському Союзі найбільш повно фортепіанна творчість Скрябіна була представлена у записах В. Софроницького, оркестрова музика — у записах Є. Свєтланова. Наприкінці 1980-х велику кількість фортепіанних та оркестрових творів записав Володимир Ашкеназі.

Список творів

Для симфонічного оркестру

для фортепіано з оркестром

  • концерт (fis-moll, op. 20, 1896-97),
  • фантазія (без ор., 1888-89, видано посмертно);

для фортепіано
  • 10 сонат
    • № 1 ор. 6, 1892:
    • № 2 соната-фантазія ор. 19, 1892-97;
    • № 3 ор. 23, 1897-98;
    • № 4 op. 30, 1901-03;
    • № 5 ор. 53, 1907;
    • № 6 ор. 62, 1911-12;
    • № 7 op. 64, 1911-12;
    • № 8 Ор. 66, 1912-13;
    • № 9 ор. 68, 1913;
    • № 10 ор. 70, 1913);
  • поеми:
    • 2 поеми (ор. 32 1903),
    • Трагічна (ор. 34, 1903),
    • Сатанічна (ор. 36, 1903),
    • ор. 41 (1903),
    • 2 поеми (ор. 44, 1904- 05),
    • Поема-ноктюрн (op. 61, 1911-12),
    • 2 поеми (ор. 63-Маска, Странность. 1912),
    • 2 поеми (ор. 69, 1913),
    • «До полум'я» (Vers la flamme, ор. 72, 1914);
  • прелюдії:
    • 24 прелюдії (ор. 11, 1888- 96),
    • 6 прелюдій (ор. 13, 1895),
    • 5 прелюдій (ор. 15, 1895-96),
    • 5 прелюдій (op. 16, 1894-95),
    • 7 прелюдій (ор. 17, 1895-96),
    • 4 прелюдій (ор. 22, 1897-98),
    • 2 прелюдій (ор. 27, 1900),
    • 4 прелюдій (ор. 31, 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 33, l903),
    • 3 прелюдій (ор. 35, 1903),
    • 4 прелюдій (op. 37. 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 39, 1903),
    • 4 прелюдій (ор. 48, 1905),
    • 2 прелюдій (ор. 67, 1912-13),
    • 5 прелюдій (ор. 74, 1914);
  • мазурки:
    • 10 (ор. 3, 1888-90),
    • 9 (ор. 25, 1899),
    • 2 (ор. 40, 1903);
  • вальси:
    • ор. 1 (1885-86),
    • ор. 38 (1903),
    • Подібно вальсу (Quasi valse, ор. 47, 1905),
    • вальс для лівої руки (без ор., 1907);
  • етюди:
    • 12 (ор. 8, 1894- 95),
    • 8 (ор. 42, 1903),
    • 3 (ор. 65, в нонах, в септимах, і квінтах, 1912);
  • експромти:
    • 2 у формі мазурки (ор. 7, 1891),
    • 2 (ор. 10, 1894),
    • 2 (ор. 12, 1895),
    • 2 (ор. 14, 1895);
  • цикли і групи п'єс:
    • ор. 2 (Етюд, Прелюдія, Експромт, 1887- 89),
    • ор. 5 (2 ноктюрни, 1890),
    • ор. 9 (Прелюдія і Ноктюрн для лівої руки, 1894),
    • ор. 45 (Листок з альбому, Вигадлива поема, Прелюдія, 1905-07),
    • ор. 49 (Етюд, Прелюдія, Мрії, 1905),
    • ор. 51 (Крихкість, Прелюдія, окрилена поема, Танець томління, 1906),
    • ор. 52 (Поема, Загадка, Поема томління, 1905),
    • ор. 56 (Прелюдія, Іронія, Нюанси, Етюд, 1908),
    • ор. 57 (Бажання, Ласка у танці, 1908),
    • ор. 59 (Поема, Прелюдія, 1910-11),
    • 2 танца ор. 73 (Гірлянди, Похмуре полум'я, 1914);
  • окремі п'єси:
    • Allegro appassionato (ор. 4, 1887-93, перероблена 1-а частина незакінченої юнацької сонати es-moll),
    • Presto (без ор., 1888-89, 3-я частина незакінченої юнацької сонати as-moll),
    • Концертне Allegro (ор. 18. 1895—1897),
    • полонез (ор. 21, 1897-98),
    • фантазія (ор. 28, 1900-01),
    • скерцо (op. 46, 1905),
    • Листок из альбома (ор.58, 1911);


Див. також

Примітки
  1. Скрябин, Александр Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907. — Т. доп. IIа. — С. 632.
  2. https://web.archive.org/web/20210104145806/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/early-russian-schools/early-russian-schools
  3. Літопис життя та творчості А. Н. Скрябіна, 1985.
  4. Бандура, 2004.
  5. Федякин, 2004.
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Бібліографія

(рос.)

  • Игорь Глебов (Борис Асаф'єв). Скрябин. Опыт характеристики — Петроград: Светозар, 1921 (переиздано в сборнике 1973 г.);
  • Сабанеев Л. Воспоминания о Скрябине — Муз.сектор Государственного Издательства, М., 1922 (переиздание М., 2000);
  • Шлёцер Б. Ф. А.Скрябинъ. Личность. Мистерия., — изд. Грани, Берлинъ 1923;
  • Сабанеев Л. А. Н. Скрябин — М., 1925;
  • А. Н. Скрябин. Сборник статей к столетию со дня рождения — М.: Советский композитор, М., 1973;
  • Рудакова Е. Н. (составитель) Александр Николаевич Скрябин (альбом) — М.: Музыка, 1980;
  • Ванечкина И. Л., Галеев Б. М. Поэма Огня — Издательство Казанского Университета, 1981;
  • Бэлза И. Ф. Александр Николаевич Скрябин — М.: Музыка, 1982;
  • Прянишникова М. П., Томпакова О. М. «Летопись жизни и творчества А. Н. Скрябина» — М., Музыка, 1985;
  • Ханон Ю. Скрябин как Лицо. — Лики России / Центр Средней Музыки, СПб., 1995
  • «Мистерия нового мира» Л. В. Шапошникова, Тернистый путь Красоты. — М.: МЦР; Мастер-Банк, 2001. — С. 205—217
  • Федякин С. Р. Скрябин — М.,Молодая Гвардия, 2004
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.