Славко Михалич
| Славко Михалич | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Slavko Mihalić | ||||
 Славко Михалич | ||||
| Народився |
16 березня 1928 м. Карловац, тепер Хорватія | |||
| Помер |
5 лютого 2007 (78 років) Загреб, Хорватія | |||
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Югославія Хорватія | |||
| Національність | хорват | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Загребський університет | |||
| Мова творів | хорватська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Членство | Хорватська академія наук і мистецтв і Словенська академія наук та мистецтв | |||
| Премії | Премія Владимира Назора (1992 і 1996) та інші (див. тут) | |||
|
| ||||
Славко Михалич (хорв. Slavko Mihalić; *16 березня 1928, м. Карловац, тепер Хорватія — 5 лютого 2007, Загреб, Хорватія) — хорватський поет і літературознавець, перекладач; член Хорватської академії наук і мистецтв; голова Хорватської спілки письменників (2000).
Біографія
Початкову і середню школу закінчив у Карловаці. Писати вірші почав з 14-річного віку. Поступив на філософський факультет Загребського університету. Там у 1952 році він почав випускати щомісячний літературний часопис «Tribina». Працював редактором у видавництві «Lykos».
Перша збірка віршів Славка Михалича «Камерна музика» вийшла в 1954 році. Наприкінці 1950-х був одним з ініціаторів Стружського фестивалю поезії (Північна Македонія), одного з найбільших подібних на Балканах.
У 1970-х роках, не маючи можливості вільно публікуватися, займався перекладами поезії.
З 1984 року — член, а з 1991 року — дійсний член Хорватської академії наук і мистецтв. Від 1995 року — член-кореспондент Словенської академії наук і мистецтв.
Славко Михалич був нагороджений численними преміями і відзнаками, в тому числі лауреат премій Владимира Назора (річна за книгу віршів у прозі “Zavodnička šuma”, 1992; за життєвий внесок, 1996), Тіна Уєвича (1982), Івана Брлича Мажуранича (1976), нагороди Спілки письменників Хорватії (1957, за книгу віршів “Put u nepostojanje”), Матиці Хорватської (1967, за книгу “Izabrane pjesme”), міста Загреба (1962 — за книгу віршів “Godišnja doba”, 1970 — за книгу віршів “Posljednja večera”), Фонду Мирослава Крлежі (1986), часопису Vjesnik (1998, за працю “Ivan Goran Kovačić” і книгу віршів “Pandorina kutija”).
Поетичні збірки Михалича публікувалися у перекладах понад 20 мовами світу.
Книги
|