Слизняк іспанський

Середні розміри слизняка іспанського складають 80-120 мм[7], а інколи можуть сягати навіть 180 мм[8]. Забарвлення сильно варіюється, від темно коричневого чи бурого до яскраво оранжевого.[7] З правого боку посередині мантії розташовується пневмостома (дихальний отвір). Ведуть нічний спосіб життя і найчастіше їх можна побачити після дощу або у сутінках. Місця поширення приурочені до життя людей. Зазвичай це вологі місця такі, як ліси, парки, сади, культурні поля, канали і т. д. Харчуються в широкому діапазоні рослин — овочі, декоративні рослин, полуниці, садові та культурні рослини та можуть наносити значної економічної шкоди сільському господарству, знищуючи урожаї, а також пошкоджувати сади та городи.[2] Окрім цього харчуються падаллю та екскрементами[9]. Канібалізм проявляється тільки у вигляді поїдання щойно загиблих особин.[2] Іспанський слизняк вважається одним з 100 найгірших чужорідних видів в Європі в DAISIE (Delivering Alien Invasive Species Inventories for Europe) і це єдиний черевоногий молюск серед цих ста одиниць. А. lusitanicus вважається найгіршим шкідником серед слизняків в Європі.[1]

Рід Arion включає близько 30 видів визначення яких є доволі проблематичним. Зокрема, визначення Arion lusitanicu є складним через морфологічну подібність до видів Arion ater та Arion rufus. Найчастіше визначення відбубвається шляхом огляду репродуктивної системи.[2]

Статева система Arion lusitanicus. А — атріум, В — сім'яприймач, Е — епіфалус, О — яйцепровід, VD — сім'япровід[5]

А. lusitanicus як і усі легеневі молюски (підклас Pulmonata) гермафродити, тобто у їх статевій системі об'єднані чоловічі та жіночі органи.[10][11] Тому дуже часто може відбуватись самозапліднення, хоча зазвичай відбувається копуляція двох особин. Особливості виду зумовлені насамперед будовою статевої системи: маленький атріум; яйцепровід великий і опухлий, такого ж діаметра як і атріум; сім'яприймач сферичний у два рази товщий за яйцепровід. Довгий, вперед опухлий яйцепровід з великими поздовжніми лігулами всередині є відмінною рисою іспанського слизняка.

Відкладання яєць може початися в кінці червня, і, якщо температура не дуже низька, то в окремі роки триває до грудня; точний час варіюється залежно від природних умов. Тим не менш, відкладання яєць часто досягає максимуму в серпні і вересні. Час розвитку і вилуплення з яєць залежать від температури і може відрізнятися в різних регіонах. Висока температура сприяє швидшому розвитку яєць. При 20 ° С, яйце буде вилуплюватися протягом 3 — 5 тижнів. Більшість яєць вилуплюються до зими і для молодих особин основним є зимовий етап життя.[5] Одна особина може відкласти більше 500 яєць. Проте зазвичай відкладає 200—400 яєць.[12] Відкладання яєць може відбуватись на відкрити територіях, таких як ґрунт, але частіше в захищених місцях, наприклад, під рослинністю або в ґрунті на глибині до 10 см.