Словін Леонід Семенович

Леонід Семенович Словін (нар. 2 листопада 1930, Черкаси, Українська РСР, СРСР пом. 19 червня 2013, Єрусалим, Ізраїль) — радянський, російський та ізраїльський письменник і сценарист.

Словін Леонід Семенович
Народився 2 листопада 1930(1930-11-02)[1]
Черкаси, Українська СРР, СРСР
Помер 19 червня 2013(2013-06-19)[1] (82 роки)
Єрусалим, Ізраїль
Країна  Росія
 СРСР
 Ізраїль
Діяльність письменник
Alma mater Московський юридичний інститутd
Мова творів російська
Роки активності з 1965

Походження та діяльність

Леонід Словін закінчив Московський юридичний інститут у 1952 році.

Пропрацював у міліції 26 років, два місяці і 18 днів.

У 1994 році репатріювався до Ізраїлю. Жив у Єрусалимі.

Нагороди

Лауреат (двічі) премії МВС СРСР та Спілки письменників СРСР (1970, 1984).

Премії СП РРФСР і «Уралмашу» імені розвідника Миколи Кузнєцова. Нагороджений також медалями.

Леонід Словін — член Союзу письменників СРСР (1977).

Смерть

Пішов з життя 19 червня 2013 року.

Творчість

Творчість Леоніда Словіна можна умовно розділити на два етапи.

Перший

Перший етап починається в 1965 році, коли вийшла повість «Така робота». У 1969 році вийшов перше оповідання про «сищика» Денисова («Одноденне відрядження»). Етап умовно завершився в 1988 році, коли з'явилася остання книга про Денисова — «Чапля ловить рибу». У цей період були написані 16 творів про цього героя (включаючи 4 оповідання), який пройшов шлях від сержанта до капітана, а також ще чотири повісті «поза серією». До першого етапу можна віднести написану в 1991 році повість «На оперативному обслуговуванні», багато в чому автобіографічну книгу про перші кроки Словіна в міліції. На цьому етапі перед нами постає автор класичного радянського «поліцейського» детектива: «детективи» «все в білому» (але індивідуальність простежується), злочинці, як правило, «в чорному» (але є й проміжні типи), плюс «прошарок» не дуже працьовитої інтелігенції, особливо творчої. Природно, це обумовлювалося і часом написання. Але і незвичайними для Радянської Росії умовами життя людей і завданнями радянської міліції, реально захищали населення країни від відступників-кримінальників. Соціальної бази злочинності в СРСР не було (гроші як засіб накопичення, не могли бути реалізовані у великій кількості). Це відмінно доводиться і самим автором, після насадження класового суспільства перестав писати в цьому ключі, і переключившимся на цілком пересічні за сюжетом детективи, які нічим не вирізняються серед десятків тисяч подібних.

Другий

Другий етап починається у 1990 році з написаного Леонідом Словіним спільно з Георгієм Вайнером роману «На темній стороні Місяця». На даному етапі твори виходять вже більш реалістичними: з «продажними ментами», «благородними злодіями», дурними міліцейськими начальниками-кар'єристами, корупцією тощо.

У 1991 році виходить повість «Броньовані жилети» («Жорсткий нічний тариф»), яка відкрила міні-серію про Ігумнова — жорсткого, непохитного мєнта, начальника карного розшуку на Павелецькому вокзалі, капітана, якому не судилося стати майором…

У 1994 році виходить знаковий для Леоніда Словіна роман «Відстріл». У ньому вперше з'являється охоронно-сискна асоціація «Лайонс» («LIONS» — «Леви») і його крутий керівник Рембо, колишній старший опер управління МУРу та заступник начальника ГУВС. З'являється в книзі як другий головний герой. А Ігумнов тепер оперативник «Львов», який пішов-таки з міліції. Надалі «Лайнс» тим або іншим чином присутній у всіх творах Словіна: або головним героєм є співробітник агентства (колишній або діючий), або Рембо надає допомогу головному героєві (інформаційну або силову), або «Лайнс» просто згадується у розмові.

Практично у всі свої книги Леонід Словін переносить автобіографічні риси своєї служби в органах МВС, особливо це видно у творах, де головними героями є Денисов, Ігумнов та Моторін.

Ряд останніх романів Леоніда Словіна присвячений пригодам приватного російського детектива, який відстежує дії «російської мафії» в Ізраїлі. Протягом майже 15 років з 1996 по 2010 роки працював літературним оглядачем Єрусалимського Будинку Книги «Золота Карета». Створив понад 500 книжкових оглядів, які щотижня друкувалися в газеті «Наш Єрусалим».

Проза

  • Така робота: Повість. — Ярославль: Верхньо-Волзьке видавництво, 1965.
  • Затримати на світанку: Повісті. М., 1969.
  • Астраханський вокзал. М., 1975. — (Стріла).
  • Додатковий прибуває на другий шлях: Повісті. М., 1981.
  • П'ять днів і ранок наступного: Повісті. М., 1981. — (Стріла).
  • Транспортний варіант. М., 1982.
  • Зворотний слід. М., 1984. — (Стріла).
  • Транспортний варіант: Повісті та оповідання. — Кишинів, 1988. (Перевидана в 1997 і 1998)[2]
  • Броньовані жилети. М. Квадрат, 1989. (Загальний тираж 1 млн примірників)
  • На темній стороні Місяця (у співавторстві з Георгієм Вайнером). М.: Молодая гвардия, 1990. (Загальний тираж більше 1 млн прим.)
  • Коли в нас стріляють. М.: Квадрат.
  • Крапку ставить куля.
  • Відстріл. М.: Ексмо.
  • Павуки. М.: Ексмо, 1997..
  • Війна дахів. М.: Центрполіграф.
  • Переможцям не світить нічого (у співавторстві з З. Шохіним). М.: Центрполіграф.
  • Героїнові зірки. М.: Ексмо.
  • Опівнічний детектив. М.: Омега.
  • Агентство «Лайнс». СПб.: Астрель, 2008.
  • Погони, ксива, ствол. СПб.: Астрель, 2008.

Твори про Денисова

  1. 1969 — Одноденна відрядження (розповідь) [сержант]
  2. 1970 — Нічний дозор (розповідь) [сержант]
  3. 1973 — Астраханський вокзал (повість) [молодший лейтенант]
  4. 1974 — Справа без свідків (розповідь) [сержант] (хронологічно розташовується раніше подій твору «Астраханський вокзал»)
  5. 1978 — Чотири квитки на нічний швидкий (розповідь)
  6. 1979 — Свідоцтво Лабрюйера
  7. 1981 — П'ять днів і ранок наступного (повість)
  8. 1981 — Додатковий прибуває на другий шлях (повість) [молодший лейтенант]
  9. 1984 — НП у вагоні 7270 (повість) [лейтенант]
  10. 1984 — Транспортний варіант (повість) [старший лейтенант]
  11. 1984 — Підставна особа (повість)
  12. 1984 — Зворотний слід [старший лейтенант]
  13. 1986 — Відстань в один вечір (повість) [капітан]
  14. 1987 — Тенісні м'ячі для професіоналів (повість) [капітан]
  15. 1988 — З хроніки кладовища «Шмерлі» (повість) [капітан]
  16. 1988 — Чапля ловить рибу (повість)

Твори про Ігумнова

  1. Броньовані жилети (1991) [Інша назва: Жорсткий нічний тариф]
  2. Крапку ставить куля (1994) [Інші назви: Тільки відлуння від стін / Свідки з'являться … завтра]
  3. Жалість принижує ментів і бандитів … (Міліцейські хроніки епохи застою) (2004) [Інша назва: Коли в нас стріляють … (1992) (Журнальний (більш короткий) варіант)]
  4. Погони, ксива, ствол (2010) [1-а частина твору виходила під назвами: героїнової зірки / Не називай мене майором … (2001) / Ніч, прожите тричі (2003)]

Твори про охоронно-розшукової асоціації «Лайнс»

  1. Відстріл (1994) (Головні герої: Рембо і Игумнов)
  2. Павуки (1996) (Головний герой: Олександр Моторин)
  3. Війна дахів (1998) [Інша назва: Вбивство єрусалимського жебрака] (Головні герої: Олександр Моторин і Юджин Кейт)
  4. Агентство «Лайнс» (2007) [Інші назви: Не живи понуро! / Смерть транзитом (1998)] (Головні герої: Олександр Моторин і Юджин Кейт)
  5. Нічого особистого (2008) [Інші назви: Опівнічний детектив / Нічний детектив (2003)] (Головний герой: Олександр Моторин)

Твори про Халматове / Саматової

  1. На темній стороні Місяця [Інша назва: Сліпа життя на темній стороні Місяця] (в співавторстві з Георгієм Вайнером) (1990)
  2. Слід чорної риби (літературний сценарій, в співавторстві з Георгієм Вайнером) [переробка твору «Зелене море, червона риба, чорна ікра» / «Господар берега» під нових головних героїв] (1993)

Поза серій

  • 1965 — Така робота (повість)
  • 1969 — Затримати на світанку (повість)
  • 1981 — Час дощів (повість)
  • 1982 — Без гніву і пристрасті (повість)
  • 1991 — На оперативному обслуговуванні [Інша назва: На оперативному обслуговуванні в Костромі]
  • 1993 — Зелене море, червона риба, чорна ікра (повість) [Інша назва: Господар берега]
  • 1999 — Переможцям не світить нічого (спільно з Зорік Шохін) [Інша назва: Не покинь мене, надія]

Фільмографія

  • 1986 «Додатковий прибуває на другу колію» — за однойменним твором (кіностудія «Таджикфільм») (дві серії)
  • 1990 — «Кодекс мовчання» — за твором «На темній стороні Місяця» («Шалена життя на темній стороні Місяця») (кіностудія «Узбекфільм»)
  • 1990 — «На темній стороні Місяця» — телеверсія фільму «Кодекс мовчання» (чотири серії)
  • 1992 — «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби» — літературний сценарій у співавторстві з Георгієм Вайнером та Зіновієм Ройзманом за твором «Зелене море, червона риба, чорна ікра» («Господар берега») (спільне виробництво Росії та Узбекистану)
  • 1992 — «Слід чорної риби» — телеверсія фільму «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби» (п'ять серій)
  • 2007 — «Нічого особистого» — за твором «Опівнічний детектив» («Нічний детектив») (кіностудія «Арсі-фільм», Росія)

Нереалізовані сценарії

  • «Капітан-Така-Справа» (у співавторстві з Симоном Соловейчиком)
  • «Підозрюється в невинності» (у співавторстві з Миколою Івановим)
  • «Як стати генералом» (у співавторстві з братами Вайнерами)

Факти

  • В основу повісті «Чапля ловить рибу» покладено події, що призвели до смерті Талгата Нігматуліна.
  • Через рік після виходу фільму «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби», літературний сценарій якого був написаний Леонідом Словіним у співавторстві з Георгієм Вайнером та Зиновієм Ройзманом, з'явилася книга «Слід чорної риби» (співавтори — Леонід Словін та Георгій Вайнер).
  • В основу фільму «Нічого особистого» був покладений роман Леоніда Словіна «Опівнічний детектив» («Нічний детектив»), написаний у 2003 році. У 2008 році ця книга вийшла під назвою «Нічого особистого».
  • У творі «Нічого особистого» Леонід Словін робить припущення, що герой роману Віктора Астаф'єва «Печальний детектив» Леонід Сошнін багато в чому списаний з нього.

Примітки

  1. Babelio — 2007.
  2. Книга на biblus.ru(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.