Слюсаренко Анатолій Гнатович

Слюсаренко Анатолій Гнатович (нар. 15 серпня 1938) — український науковець, академік НАПН України[1] (2003), академік АН ВШ України, доктор історичних наук (1982), професор (1983).

Слюсаренко Анатолій Гнатович
Народився 15 серпня 1938(1938-08-15) (83 роки)
с. Студениця, Житомирська область, УРСР
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1966)
Галузь історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Звання професор, академік
Ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Тростогон Алла Михайлівна
Нагороди

Біографія

Народився в селі с. Студениця Коростишівського району на Житомирщині. У 1966 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1969 по 1971 — навчався в аспірантурі КДУ. В університеті працює з 1966 на різних посадах: завідувач кабінету історії, асистент, доцент, професор, завідувач кафедри історії СРСР та кафедри новітньої історії України, з 1988 по 2003 рр. — декан історичного факультету університету. Під його керівництвом підготовлено та захищено більше 30 кандидатських та 8 докторських дисертацій. Очолював науково-методичну комісію з історії, був членом експертної та фахової рад Міністерства освіти та науки України, працював головою спеціалізованої ради по захисту докторських та кандидатських дисертацій, членом аналогічної ради в Інституті історії України НАН України, головним редактором історичної серії наукового журналу «Вісник Київського університету». Обраний член-кореспондент (1999), а згодом академіком НАПН України (10.04.2003 р., Відділення вищої освіти).

Читає нормативні курси — «Новітня історія України», «Основи екології» та спеціальний курс — «Історія освіти та науки України»; проводить семінарські заняття з курсів «Новітня історія України», «Історія СРСР»[2].

Основні праці

Досліджує історію українського конституціоналізму, державотворчі процеси в сучасній Україні. Автор і співавтор понад 130 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі — 2 підручників і більше 20 навчальних посібників:

  • «Історія України. Навчально-методичний посібник для семінарських занять» (К., 2006),
  • «Історія сучасного світу» (2001, у співавт.),
  • «Новітня історія України» (2002, у співавт.);
  • «Історія України» (2002, у співавт.);
  • «Всесвітня історія» (2002, у співавт.);
  • "Історична наука: термінологічний та понятійний довідник "(2002, у співавт.);
  • «Історія української та зарубіжної культури» (2002, у співавт.);
  • «Україна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985–1999 рр.» (2000, у співавт.);
  • «Нові політичні партії України» (1991, у співавт.),
  • «Історія української Конституції» (1997, у співавт.) та ін.

Нагороди та відзнаки

Виноски

  1. Дійсні члени (академіки)
  2. Кафедра новітньої історії України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 19 травня 2011.
  3. Список нагороджених нагородою Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 25 червня 2013.

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.