Смик Олександр Іванович
Смик Олександр Іванович (нар. 26 жовтня 1957, с. Грузьке Кролевецького району Сумської області) — український бард, поет, драматург.
| Олександр Іванович Смик | |
|---|---|
 Олександр Іванович Смик | |
| Народився |
26 жовтня 1957 (64 роки) с. Грузьке, Кролевецький район, Сумська область, Україна |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | Українець |
| Діяльність | поет |
| Відомий завдяки | український бард, поет, драматург. |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Нагороди | |
Член національних спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів, письменників та Всеукраїнської музичної спілки.
Життєпис
У 1977 р. закінчив педагогічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту (нині державний гуманітарний університет).
У 1983 р. закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка.
Організатор першого приватного Будинку творчості «Потік Ірва»[1] м. Кременець (2004). [2]
Автор ідеї та куратор втілення проекту бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» (2012).
Начальник управління культури і мистецтв тернопільської міської ради[3] (2010—2014).
Заступник міського голови Тернополя з гуманітарних питань[3] (від жовтня 2014 по листопад 2015)
Від липня 2015 р. — голова обласної організації НСПУ[4].
Начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради (2015—2020)
Творчість
Фестивалі
Автор концептуальних розробок музичних фестивалів:
- «Тарас Бульба»
- «Вивих»
- «Повстанські ночі»
- «Лаба»
- «Золоте підпілля»
- «Зелений цвіт — цвіт надії»
- «Кобзарські сезони Волині»
- «Я там, де є благословення»
Поетичні збірки
- «Пісенька-і-кара» (1989)
- «Два тіла… Дві душі…» (1993)
- «Тяжіння скутої ріки» (1995)
- «Мечений» (1996)
- «Солов'їний конгрес» (1997)
- «Штормує Всесвіт» (1997)
- «Хрести і перехрестя» (1999)
- «До тієї гідної любові» (2002)
- «Кохаю і ненавиджу» (2003)
- «Отакі ми є» — репертуарний збірник для бандури (2004)
- «Не мовчи, щоб продовжити вік» — нотний збірник, романси (2004)
- «Україна провінційна» (2004)
- «Версії» — презентація рукописної книги (2004)
- «Волинські відомості» — літературно-краєзнавчий часопис (2004)
- «Я там, де є благословення…» (Кременець, 2005)
- «Маленька Батьківщина» — газета, (2005)
- «Два тіла… дві душі…» — словацькою мовою (Словаччина, 2005)
- «Коли розтупається небо» (2006)
- «В обіймах наготи» — поезо-фотоальбом, англомовна версія О. Харват (2010)
- «Україна в мені» (2010)
- «В любові переможених немає» (2010)
- «До неба і вище» (2012)
- «Карамельки світу» (2015)
- «Для Бога все вчасно» (2017)
- «Неоголошена ВІЙНА» /Гротеск, пісенна історія Новітньої України/ (2019)
- «Пам"ять Води» (2021)
Фонотека
- «Налейка-ка соточку» (1998)
- «Два тіла… Дві душі…» (2000)
- «Понапрасну Вас не беспокоя…» (2001)
- «Червоне… Чорне… Біле…» (2001)
- «Діагноз — Україна» (2003)
- «Третій тост» (2003)
- «Волинь» (2003)
- «Отакі ми є» (2004)
- «Час для правди юродивих» (2004)
- «Волинські Афіни» (2005)
- «Зцілення коханням» (2005)
- «Параноєвий ковчег» (2005)
- «Мама поспішає на побачення» (2006)
- «Україною з наплічником» (2007)
- "Франкінштейн у вишиванці (2007)
- «Всеношна для душі» (2007)
- «В любові переможених немає» (2007)
- «Провінційна пані» (2008)
- «Червона смужка» (2008)
- «Неоголошена війна» (2008)
- «Галицький формат» (2009)
- «Відлуння криївки» (2010)
- «Вир» (2012)
- «Межа» (2013)
- «Порохи на сонці» (2015)
- «Сніги…Сніги…» (2016, до 100-річчя бою на горі Лисоня)
Фільмографія
Пісня "Сніги, сніги" стала саундтреком до фільму "Орест" (2017)з циклу реж. М.Яремчук "Жива УПА"
Пісня "Мить" виконується у спільному українсько-молдавському фільмі "Закоханий в гори" (2020) (реж. Б.Голич, С.Шелест)
Пісня "Пане підпоручнику" стала саундтреком до фільму "Марія" (2021) з циклу реж. М.Яремчук "Жива УПА" [5]
Відзнаки
- Лауреат премій
- «Визнання Краківської конфратерні поетів» (1995)
- імені Василя Стуса (2008)
- імені Братів Лепких (2009)
- імені Володимира Гнатюка — за вагомий внесок у розвиток етнографії та музейної справи (2011)
- відзнака Тернопільської міської ради I ступеня (2011)
- Пам'ятна відзнака «Гурби 1944—2009» — за особистий внесок у розбудову Пантеону Гурби (2016) [джерело?]Бій під Гурбами
Пам'ятна відзнака «Гурби 1944—2009» - Почесна ювілейна відзнака НСПУ з нагоди 30-ї річниці Національна спілка письменників України (2021)
Почесна ювілейна відзнака НСПУ
Звання
- Заслужений діяч мистецтв України (1 грудня 2018) — з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року[6]
Вшанування
Пам'ятний знак на честь Олександра Смика на Алеї зірок у Тернополі.jpg- У 2020 році на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Олександру Смику
Примітки
- Олександр Смик / Територія вільних муз. artvertep.com. Процитовано 26 жовтня 2021.
- «Потік Ірви» – перший приватний будинок творчості у старовинному Кременці.. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 жовтня 2021.
- rada.te.ua. Тернопільська міська рада. rada.te.ua (рос.). Процитовано 11 грудня 2020.
- Прес-служба НСПУ Новий голова Тернопільської ОО НСПУ // Літературна Україна. — 2015. — № 26 (16 лип.). — С. 3 — (Наша спілка).
- О.Смик про пісню "Пане підпоручнику" (uk-UA). Процитовано 18 жовтня 2021.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №404/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2 грудня 2018.
Джерела
- Дем'янова І., Чернихівський Г. Смик Олександр Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 299–300. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Смик О. І. // Українські пісні.
- Смик О. І. // Наше.
- Чубата, Д. «Вона — як вирва із порізаної вени» / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2014. — № 59 (25 лип.). — С. 6 — (Наодинці з поетом).