Премія імені Василя Стуса
Премія імені Василя Стуса — премія, заснована 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ). Вперше вручалася у Львові. 1990 набула столичного статусу.
Премія присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі. Премію щороку присуджують літераторам, митцям, режисерам за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.
Лауреати
Серед лауреатів премії (яких уже понад 60):
- Сестри Тельнюк,
- Марія Бурмака,
- Ігор Жук,
- Тарас Компаніченко,
- Іванна Крип'якевич,
- Сергій Мороз,
- Галина Севрук,
- Мойсей Фішбейн,
- Валерій Франчук,
1990
1998
- Леся та Галина Тельнюк — вокальний дует Сестри Тельнюк
14 січня 1999
- Василь Слапчук (письменник)
2001
- Галина Стефанова (актриса)
2004
2006
- Олена Голуб (авторка і виконавиця співаної поезії) За культурно-просвітницьку діяльність та цикл співаних поезій Василя Стуса.
13 січня 2007
- Ткачук Михайло Петрович (кінорежисер)
- Соловей Елеонора Степанівна (літературознавець)
- Матвійчук Олександра В'ячеславівна (студентка-п'ятикурсниця юридичного факультету)
14 січня 2008
- Могильницька Галина Анатоліївна (поетеса)
- Смик Олександр Іванович (бард, пісняр)
14 січня 2009
- Маринович Мирослав Франкович (релігієзнавець)
- Зінкевич Осип Степанович (видавець)
14 січня 2010
- Степан Семенюк (воїн УПА, колишній політв'язень, один із керівників Норильського повстання)
- режисер Олександр Рябокрис та помічник режисера Андрій Данильченко (за низку документальних фільмів на історичну тематику і зокрема за фільм про Мирослава Симчича)
- Кирило Булкін (актор і журналіст — за моновистави та театральні програми для школярів і студентів, зокрема й за матеріалами творчості та життя Василя Стуса, а також за багаторічну культурно-просвітницьку діяльність)
- Лариса Масенко (соціолінгвіст)
14 січня 2011
- Марія Овдієнко — видавець, краєзнавець, поетеса, перекладач, громадський діяч, член Національної спілки краєзнавців України.
- дніпропетровський гурт «Сад»
- журналістка Ярослава Музиченко[1][2].
14 січня 2012
- Євген Захаров (правозахисник) — за багаторічну системну роботу у сфері захисту прав людини та видавничу діяльність, зокрема за третю частину «Міжнародного біографічного словника дисидентів. Україна».
- Володимир В'ятрович (історик) — за розкриття таємниць архівів радянської спецслужби від ЧК до КДБ, та актуальну публіцистичну працю «Історія з грифом „Секретно“».
- Ірина Жиленко (поетеса) — за поетичну творчість та книгу спогадів «Homo Feriens», унікального літопису шістдесятників.
15 січня 2013[3]
- Микола Плахотнюк — лікар, колишній політичний в'язень, жертва каральної психіатрії радянських часів. Голова громадської організації «Музей шістдесятництва» у м. Києві.
- Любов Міненко — художниця.
- Борис Ткаченко — письменник, краєзнавець, етнограф, історик, публіцист.
- Софія Федина — співачка і телеведуча, голова Світової федерації українських лемківських об'єднань.
14 січня 2014[4]
- Руслана Лижичко — співачка «Руслана».
- Святослав Вакарчук — музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор, громадський діяч.
- Сашко Положинський - музикант, вокаліст, лідер українського репкор-гурту «Тартак».
2016
20 травня 2017
2018
28 серпня 2019
Цікаві факти
- Ще за життя сам поет Василь Стус присвятив Івану Світличному (лауреат 1992) вірш «Не можу я без посмішки Івана…»[7]
- Лауреати Сестри Тельнюк, Галина Стефанова, Сергій Мороз разом із сином Василя Стуса - Дмитром Стусом випустили у 2004 році компакт диск — «Живий голос Василя Стуса», де використали справжні записи голосу Василя Стуса кінця 60-х років XX ст. Спочатку оригінали записів зберигалися у товариша Василя — Леоніда Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КДБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. і не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора»[8][9].
- Один із лауреатів премії у 2014 Олександр Положинський навіть не знав про існування премії до того, як йому зателефонували, щоб запросити на вручення.[10]
- Святослав Вакарчук на врученні зазначив, що "на жаль дуже мало українців зараз готові вчинити так, як зробив Василь Стус". Пізніше у Твіттері він написав, що це одна з небагатьох нагород у його житті, і отримати її для нього - честь.
- У січні 2014 премію вручав президент українського ПЕН-клубу, дисидент Євген Сверстюк. За його словами, премія 2014 особлива, вона могла б бути вручена сотням людей із Майдану.
- Ольга Богомолець — політичний і громадський діяч, лікар-дерматолог — отримала відзнаку як співачка (Лауреат 1992). Виконувала також і пісні, створені із віршів Василя Стуса.
Див. також
- Категорія:Лауреати премії імені Василя Стуса
Виноски
- http://www.chornomorka.com/node/3239%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
- http://i-visti.com/index.php?read=3456
- Названо лауреатів премії імені Василя Стуса. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 16 січня 2013.
- Цьогорічну премію В.Стуса вручили співакам Євромайдану
- Премію ім. Василя Стуса отримала Олександра Коваль // Громадське радіо, 20 квітня 2016.
- Владика Борис Ґудзяк став лауреатом Премії імені В. Стуса - УКУ. УКУ (uk-UA). Процитовано 23 серпня 2018.
- https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=351
- Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
- Живий голос Василя Стуса. "Куріють осені багаття..." (кінець 60-х рр.). YouTube. Somewhat Obscure Songs. 2 вересня 2015. Процитовано 6 червня 2021.
- https://www.unn.com.ua/uk/news/1293079-tsogorichnu-premiyu-v-stusa-vruchili-spivakam-yevromaydanu
Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.