Снєгов Олексій Володимирович

Снєгов Олексій Володимирович (Фалікзон Йосип Ізраїльович, (1898, Київ, Російська імперія — 1989, Москва, СРСР) — український більшовик, революціонер, радянський політичний діяч. Народився у Києві в єврейській родині. У 1917 році, навчаючись в останньому класі Вінницької гімназії, пристав до місцевої більшовицької організації і став її активістом.

Снєгов Олексій Володимирович
Ім'я при народженні Фалікзон Йосип Ізраїльович
Народився 1898
Київ, Російська імперія
Помер 1989
Москва, СРСР
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
Національність євреї
Діяльність державний діяч
Партія КПРС

Діяльність

Брав участь у громадянській війні, під час правління Скоропадського перебував у київському підпіллі.

Став організатором провального повстання більшовиків у Проскурові 15-16 лютого 1919 року. Він переконав представників місцевих лівих партій у тому, що повстання буде успішним, роздав зброю єврейським загонам. Однак більшовики не врахували, що у місті були потужні війська Директорії, і не чекали суттєвого опору. Одним із наслідків цього невдалого повстання стали погроми мирного єврейського населення, за окремими даними, загинуло до тисячі євреїв. Сам же Снєгов із Проскурова втік[1].

У 1919 році був одним з організаторів Вінницької ЧК. Очевидці згадували його як безжалісного фанатика, який ніколи не розставався з нагайкою.

У 1920-30-х роках на партійній роботі. Член ЦК КП(б) України (див. X та XI з'їзди КП(б)У).

У 1937 році заарештований. 4 січня 1939 року виправданий, але вже 20 січня заарештований знову. Провів в ув'язненні понад 17 років.

У 1953 році, як свідка його привозили на процес Берії.

Після звільнення розгорнув активну громадську діяльність, був одним з керівників Центральної комісії по нагляду за ГУЛАГом при МВС та послідовним критиком сталінізму.

Його безкомпромісна позиція неодноразово викликала незадоволення влади. У 1967 році Снєгова виключили з лав КПРС і поновили лише після особистого втручання Арвида Пельше, який умовив Брежнєва «дати Снєгову можливість померти комуністом».

Наприкінці 1980-х років Олексій Снегов був одним із фундаторів товариства «Меморіал».

Публікації
  • Осликовская Е. С., Снегов А. В. За правдивое освещение истории пролетарской революции // Вопросы истории. — 1956. — № 3;
  • Осликовская Е. С., Снегов А. В. О политике партии в украинской деревне в 1919–1920 гг. // Вопросы истории. — 1956. — № 8.

Примітки
  1. Єсюнін С. Єврейський погром: спровокована трагедія / Сергій Єсюнін // Є-Поділля. — № 7. — 13 лютого 2014. — С. 7.

Література
  • Петровский Л. Борец против сталинизма. Памяти А. В. Снегова (1898–1989) // «30 октября». — 2004. — № 46;
  • Микоян С. А. Алексей Снегов в борьбе за «десталинизацию» // Вопросы истории. — 2006. — № 4

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.