Собор Святого Петра (Бауцен)

Перша церква була побудована близько 1000 року. Близько початку 13-го століття збудували собор під керівництвом єпископа Бруно II. Цей перший собор не носив ім'я святого Петра, оскільки покровителями церкви тоді були як святий Петро, так й Іван Хреститель.

Між 1456 і 1463 роками був споруджений і названий на честь святого Петра собор, який стоїть і зараз. До початкової споруди додано четвертий неф.

У 1634 році пожежа знищила велику частину міста та церкви, і церква потребувала нового склепіння та значних реставраційних робіт. Весь інтер'єр церкви, за винятком оригінальних готичних елементів, який можна побачити і сьогодні, потребував реставрації.

Різні міста надали Бауцену допомогу у відновленні міста та собору. Назви багатьох німецьких міст були викарбувані на притолоках будівлі собору на знак вдячності за допомогу у відбудові собору.

Собор поєднує в собі декілька різних архітектурних стилів, але в основному це готика та бароко. Рання церква була цілком готичною, але з того часу вона сильно видозмінилась. Нині лише деякі частини інтер'єру мають готичний характер. Бароковий купол був прибудований до вежі в 1664 році[1].

В 1523 році євангелічні лютерани почали проповідувати в церкві. З 1530 року будівлею користувались і католики, і лютерани. Висока 4-метрова завіса відокремлювала їх один від одного. В 1567 році Святий Престол відокремив лужицькі райони за межами Саксонії від саксонських частин давньої Мейсенської єпархії і створив там Апостольську префектуру Мейсена, яке розташовувалось в Соборі Святого Петра в Бауцені, а Йоганнес Лайзентрітт став його першим префектом[2].

За місцем розташування префектури та її головного собору префектуру називали або «Апостольською Префектурою двох Лужиць» (Верхня та Нижня Лужиця) або «Апостольською Префектурою Бауцена». В 1583 році декан собору Лайзентрітт наказав укласти угоду між двома приходами різних конфесій, яка визначала, коли кожен з цих приходів зможе використовувати собор, а також інші деталі. Цей договір діє дотепер, і він був перерваний лише декілька разів протягом історії, наприклад, під час повстання в Богемії в 1620 році, коли католиків вигнали з будівлі на короткий час.

24 червня 1921 року Папа Бенедикт XV підвищив статус Апостольської префектури Мейсена до статусу Дієцезії своєю апостольською конституцією "Sollicitudo omnium ecclesiarum", і таким чином Собор Святого Петра став кафедральним собором цієї дієцезії[3]. Заснований в 1743 році Апостольський вікаріат у саксонських спадкових землях розпустили, а його територію та установи інтегрували в нову Мезенську дієцезію в 1921 році. В 1980 році резиденцію дієцезії перенесли в Дрезден, внаслідок чого її перейменували в Дрезден-Мейсенську, а Собор Святого Петра став співкафедральним, разом із Кафедральним Собором Святої Трійці в Дрездені.

Нині католицький та лютеранський вівтарі розташовані в різних частинах собору. Католицький вівтар побудували в 1723 році. Його спроєктував учень Балтазара Пермозера, того самого, який спроєктував Дрезденський Цвінґер. Вівтарні фрески розписав венеціанський живописець Пеллегріні[4].