Соколенко Андрій Олексійович

Андрі́й Олексі́йович Соколе́нко — солдат, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.

Соколенко Андрій Олексійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 5 серпня 1972(1972-08-05)
Алмати, Казахстан
Смерть 8 січня 2015(2015-01-08) (42 роки)
помер від поранень
(осколкові поранення черевної порожнини)
Поховання Київ
Псевдо «Лівша»
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Територіальна оборона
Формування
 34 БТрО
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Честь. Слава. Держава»

Короткий життєпис

Батько та мати проживали в Казахстані, де народився Андрій. Переїхали на Україну на свою батьківщину в 1984. Андрій по закінченні СПТУ-12 працював на Рівненській атомній електростанції за спеціальністю монтажник АЕС, потім таксистом. Доброволець, старший стрілець, 34-й батальйон територіальної оборони «Батьківщина». Окрім своїх військових обов'язків, займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й дістав свій позивний «Лівша».

Андрій під час мінометного обстрілу терористами блокпоста 9 серпня 2014 року біля Дебальцевого, щоб врятувати життя побратимів, не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці — з якої коректувальник наводив вогонь. Міна розірвалася поруч з Андрієм, зазнав численних осколкових поранень внутрішніх органів та голови, в укриття із множинними пораненнями відійшов самотужки. Опирався лікуватися, згодом почалося запалення черевної порожнини. Помер 08 січня 2015 р. у Київському військовому клінічному центрі після 29 операцій — в Харкові, Львові, Києві та 5-місячної госпіталізації.

Похований у Києві на Алеї Слави Героїв АТО на лісовому кладовищі.

Алея Слави загиблим в АТО на меморіальному комплексі «Фортечні вали» в Кіровограді 12 11 2015 р., стела № 16.

Без Андрія залишилися син, сестра, батько.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
  • "Знаком нородної пошани Хрестом «За поранення в бою» (посмертно). Нак. № 2 від 03.12.2016 Рішенням Народної комісії від 06.12.2016 «Всеукраїнське об єднання громадян КРАЇНА».
  • Медаллю "Честь. Слава. Держава" за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію (посмертно). Розпорядженням Київського міського голови від 13.09.2018р. №633, від громади міста Києва.

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 8 січня[1][2].

Примітки
  1. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  2.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 8 січня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.