Соколов Олександр Петрович

Олександр Петрович Соколов (1903(1903), місто Катеринослав, тепер місто Дніпро 1967, місто Уфа, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова виконавчого комітету Красноярської крайової ради депутатів трудящих, заступник голови Ради Міністрів Литовської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликання (1941—1950). Кандидат сільськогосподарських наук.

Соколов Олександр Петрович
Народився 1903
Катеринослав, Російська імперія
Помер 1967
Уфа, РРФСР, Башкирська АРСР, СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в робітничій родині, батько працював ливарником на металургійному заводі. У 1917 році закінчив двокласну земську школу в Амур-Нижньодніпровському районі міста Катеринослава.

З квітня 1920 по березень 1922 року — підручний пічника за наймом у селі Попасне Новомосковського повіту Катеринославської губернії. У березні — листопаді 1922 року — вантажник заготівельного пункту на станції Вільшаниця Південно-Західної залізниці в Київській губернії. У листопаді 1922 — квітні 1923 року — робітник 1-ї Катеринославської заготівельної контори в місті Катеринославі. У 1923 році вступив до комсомолу.

У квітні 1923 — листопаді 1925 року — робітник-каталь в мартенівському цеху металургійного заводу імені Карла Маркса в Амур-Нижньодніпровському районі міста Катеринослава (Дніпропетровська).

Член РКП(б) з жовтня 1925 року.

З листопада 1925 по листопад 1927 року служив у Червоній армії. У листопаді 1925 — листопаді 1926 року — червоноармієць 2-го кавалерійського полку в місті Проскурові Подільської губернії, вибирався секретарем парійного осередку ескадрону. У листопаді 1926 — лютому 1927 року — начальник охорони Проскурівського заводу. У лютому — листопаді 1927 року — помічник командира взводу 2-го кавалерійського полку в місті Проскурові.

У листопаді 1927 — червні 1928 року — помічник слюсаря металургійного заводу імені Карла Маркса в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська.

У червні 1928 — вересні 1929 року — пропагандист Амур-Нижньодніпровського районного комітету КП(б)У, відповідальний секретар Амур-Нижньодніпровського районного комітету Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОДР). Без відриву від виробництва закінчив вечірній робітничий факультет, а потім — технікум.

З 1928 по 1931 рік навчався на вечірньому відділенні Дніпропетровського металургійного інституту, закінчив три курси.

З вересня 1929 по вересень 1930 року — викладач суспільствознавства, з вересня 1930 по листопад 1931 року — завідувач навчальної частини (завуч) трудової школи № 2 Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровська.

З листопада 1931 по лютий 1937 року навчався у аспірантурі науково-дослідного колгоспного інституту в Москві, який згодом був реорганізований в науково-дослідний інститут соціалістичного сільського господарства при Всесоюзній сільськогосподарській академії імені Леніна. Був парторгом факультету і заступником секретаря парткому інституту.

З 1937 року працював на викладацькій роботі в науково-дослідному інституті економіки соціалістичного сільського господарства в Москві. З лютого 1937 по березень 1938 року — контролер групи партійно-радянського контролю при Московському обласному комітеті ВКП(б). З березня по червень 1938 року — відповідальний контролер Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У червні 1938 — лютому 1939 року — 2-й секретар Красноярського крайового комітету ВКП(б).

25 лютого 1939 — 27 липня 1941 року — голова виконавчого комітету Красноярської крайової ради депутатів трудящих.

З 1941 року служив у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У серпні — вересні 1941 року — начальник політичного управління ? військового округу. У вересні 1941 — січні 1943 року — начальник політичного відділу 52-ї армії Волховського фронту. У січні 1943 — квітні 1944 року — член Військової ради 59-ї армії Волховського фронту. У квітні — серпні 1944 року — слухач особливих курсів при Військовій академії імені Фрунзе у Москві. У серпні 1944 — грудні 1945 року — начальник політичного відділу 11-го гвардійського корпусу на 1-му Прибалтійському, 3-му Білоруському фронтах і у Московському військовому окрузі.

У грудні 1945 — липні 1954 року — заступник голови Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) Литовської РСР.

У вересні 1954 — червні 1964 року — директор Башкирського державного сільськогосподарського інституту в місті Уфі.

Потім — на пенсії в місті Уфі Башкирської АРСР.

Звання

Нагороди

Джерела

  • Вся красноярская власть: очерки истории местного управления и самоуправления (1917—1993): факты, события, люди / Л. П. Бердников. — Красноярск, 1996. (рос.)
  • Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.