Соловйов Микола Васильович
Мико́ла Васи́льович Соловйо́в (22 березня 1903, село Єрьоміно Одоєвсько-Спірінської волості Ветлузького повіту Костромської губернії, тепер Костромська область, Російська Федерація — розстріляний 27 жовтня 1950, Москва) — радянський партійний діяч, голова Ленінградського облвиконкому, 1-й секретар Кримського обкому ВКП(б), генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради СРСР 1-2-го скликань (у 1941—1949 роках).
Соловйов Микола Васильович | |
---|---|
Народився |
22 березня 1903 село Єрьоміно Ветлузького повіту Костромської губернії |
Помер |
27 жовтня 1950 (47 років) Москва |
Громадянство | Російська імперія→ СРСР |
Національність | росіянин |
Діяльність | політик |
Alma mater | Всесоюзний комуністичний сільськогосподарський університет імені Сталіна |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний аграрний університетd |
Учасник | німецько-радянська війна |
Посада | депутат Верховної ради СРСР |
Військове звання | генерал-лейтенант |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
Народився 9(22) березня 1903 року в бідній селянській родині. У 1914 році закінчив школу в селі Тютниха Ветлузького повіту Костромської губернії. До лютого 1921 року — селянин у своєму господарстві в селі Єрьоміно.
У лютому 1921 — лютому 1925 р. — мастильник 11-ї ділянки тяги станції Шар'я Північної залізниці. У 1924 році вступив до комсомолу. У лютому — листопаді 1925 р. — відповідальний секретар Шар'їнського районного комітету комсомолу станції Шар'я Північної залізниці.
Член РКП(б) з липня 1925 року.
У листопаді 1925 — жовтні 1927 р. — у Червоній армії: курсант і відповідальний організатор комсомолу 165-го стрілецького полку в місті Курську.
У листопаді 1927 — серпні 1929 р. — голова правління робітничого клубу залізничників станції Шар'я Північної залізниці. У вересні 1929 — травні 1930 р. — старший інспектор політпросвіти Шар'їнського окружного відділу народної освіти Нижньогородського краю. У травні 1930 — червні 1931 р. — голова Кологривської районної ради професійних спілок Нижньогородського краю.
Закінчив заочно робітничий факультет. У червні 1931 — квітні 1934 р. — студент Всесоюзного комуністичного сільськогосподарського університету імені Сталіна в місті Ленінграді.
У квітні 1934 — липні 1937 р. — відповідальний секретар комітету ВКП(б) Ленінградського інституту інженерів-механіків соціалістичного землеробства.
У липні — серпні 1937 р. — інструктор відділу шкіл Дзержинського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда.
У серпні — жовтні 1937 року — інструктор, у жовтні 1937 — червні 1938 р. — заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи Ленінградського обласного комітету ВКП(б).
У червні — вересні 1938 року — 3-й секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б).
14 жовтня 1938 — 23 липня 1946 р. — голова виконавчого комітету Ленінградської обласної ради депутатів трудящих.
Під час німецько-радянської війни з вересня 1941 року був членом Військової ради Красногвардійського укріпленого району Ленінградської області; до листопада 1941 року — членом Військової ради 42-ї армії Ленінградського фронту. У листопаді 1941 — 1944 р. — член Військової ради Ленінградського фронту по тилу. Відповідав за льодову Дорогу Життя і водну переправу через Ладозьке озеро, організовував будівництво нафтопроводу по дну Ладоги під артобстрілами і бомбардуваннями.
30 липня 1946 — 7 серпня 1949 р. — 1-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б).
5 серпня 1949 року заарештований в рамках т. зв. Ленінградської справи. 27 жовтня 1950 року Військовою колегією Верховного суду СРСР за участь у «контрреволюційній антипартійній групі ворогів народу в Ленінграді» засуджений до смертної кари. У цей же день розстріляний і похований на Донському кладовищі Москви[1]. Посмертно реабілітований 14 травня 1954 року.
Родина
Був одружений з сільською вчителькою, мав двох дочок.
Звання
- генерал-майор (22.02.1943)
- генерал-лейтенант (22.06.1944)
Нагороди
- два ордени Леніна (4.04.1939, 9.12.1944)
- два ордени Червоного Прапора (21.02.1944,)
- орден Вітчизняної війни 1-го ст.
- орден Кутузова 2-го ст. (29.07.1944)
- медалі
Примітки
Джерела
- Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
- Соловьёв Николай Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)