Солодкий Олексій Миколайович

Народився і виріс у Брянській області. Футболом почав займатися у школі. Після сьомого класу продовжив навчання у залізничному училищі, грав за молодіжну збірну міста. Після завершення навчання був направлений на роботу у місто Алексин Тульської області. Працював слюсарем по ремонту поїздів і виступав за команду місцевого військового заводу. За рік до призову в армію його влаштували на це підприємство, де він тільки грав у футбол.

Військову службу розпочав у Анапі і мав їхати на Далекий Схід. Але керівництво вирішило залишити перспективного футболіста в своїй частині. Після демобілізації поїхав у селище Янтарний Калінінградської області, де працював на комбінаті по видобутку бурштину. 1961 року футбольний колектив комбінату грав у зимовій першості області проти «Балтики», команди майстрів з обласного центру. Олексій Солодкий виступав на позиції лівого захисника і вдало зіграв проти нападника «Балтики» Віктора Сафронова, а команда бурштинового комбінату стала переможцем турніру. Навесні того ж року отримав запрошення виступати за калінінградський клуб.

1963 року «Балтика» проводили підготовку до сезону у Мукачевому, де Солодкий отримав пропозицію продовжити кар'єру в донецькому «Шахтарі», переможцеві розіграшу кубка СРСР. Але згодом з'явилися представник «Чорноморця», який переконав молодого футболіста поїхати до Одеси.

У першому сезоні його команда завершила чемпіонат на шостій позиції в своїй підгрупі, а потім поїхала в африканське турне: виступали проти клубів з Тунісу, Ефіопії і Судану. Якщо в перших двох країнах українці здобували лише перемоги, то в Судані не змогли здолати складних умов: доводилося грати на пісочно-глиняних полях при незвично високих температурах. Як наслідок — одна нічия при двох поразках.

1964 рік став видатним для одеського футболу: обидві команди з приморського міста здобули путівки до вищої ліги. Перший матч в еліті провів проти тбіліського «Динамо», на виїзді одесити мінімально поступилися діючому чемпіонові (2:3, голи: Лобановський, Коршунов — Майсурадзе (2), Баркая)[1]. У вищій лізі відіграв три сезони, але 1968 року новий тренер Сергій Шапошников розпочав омолодження складу, на позицію Солодкого награвався молодий Валерій Москвичов. А він з В'ячеславом Архипенком поїхали до Кривого Рогу, де протягом трьох сезонів захищав кольори «Кривбаса».

1970 року повернувся до Одеси, де його чекали дружина, донька і син. Навчався в технікумі, отримав запрошення на завод «Холодмаш», але обрав інше підприємство — «Поліграфмаш», де вже рік працював В'ячеслав Архипенко. Через півроку його призначили майстром гальванічного відділення, потім виріс до посади начальника цеху металопокриттів. Понад 20 років був начальником цеху металоконструкцій.

Забиті м'ячі у вищій лізі:

• Солодкий Олексій^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} // Український футбол (історія та статистика)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Алексей Солодский, которому было суждено стать моряком // ФК «Черноморец» (рос.)
• Солодкий Алексей Николаевич // «Одесский футбол» (рос.)