Солонини (рід)

Солонини — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, який, за сімейним переказом, походить від Дмитра С. (Солонинки; 17 ст.), відомого військового діяча, полковника брацлавського (1658—59) та прибічника гетьмана І.Виговського. 1659 нобілітований польським королем Яном II Казимиром Ваза. До прихильників І.Виговського належав також лукомський сотник Солонинка, вбитий у Лохвиці під час повстання опозиції, інспірованого миргородським полковником С.Довгалем, прибічником полтавського полковника М.Пушкаря. Це, імовірно, родич Дмитра (за ін. версією — одна особа). Від нащадків Дмитра — синів Костянтина Дмитровича (р. н. невід. — п. до 1696), київського полковника (1669, 1670, 1671, 1672—78, 1687—89), наказного генерального осавула (1670), учасника Кримських походів 1687 і 1689, виконавця дипломатичних місій, та Якова Дмитровича (р. н. невід. — п. після 1698), київського наказного полковника (1671, 1672, 1674), а також онука — Сергія Васильовича (бл. 1660 — до 1737), наказного козелецького сотника (1687), київського полкового хорунжого (1686—1709), остерського сотника (1709—27), — беруть початок три гілки роду.

Гілка Костянтина Дмитровича згасла в третьому поколінні. До нащадків Сергія Васильовича належать: Іван Сергійович (бл. 1685 — до 1732), остерський сотник (1727—29); Назарій Сергійович (бл. 1690 — після 1757), архімандрит Київського Свято-Микільського пустинного монастиря (1737—52); Михайло Сергійович (бл. 1711 — бл. 1784), остерський сотник (1729—57); Іван Михайлович (бл. 1731—1801), остерський сотник (1757—67), остерський міський голова (1767—73), київський полковий обозний (1776—81); Володимир Костянтинович (1851 — після 1911), генерал-лейтенант у відставці (1911), командуючий військами в Курляндії та тимчасовий генерал-губернатор (1905—07), командувач 2-ї бригади 4-ї піхотної дивізії (1907—11); Василь Андрійович (1862—1934), доктор хімії (1908), професор Варшавського політехнічного інституту (1908—18) та Хіміко-технологічного інституту в Нижньому Новгороді (нині місто в РФ), досліджував властивості амінів; Андрій Андрійович (1872 — р. с. невід.), генерал-майор (імовірно 1917), професор Михайлівської артилерійської академії (1911—17), залишився в СРСР, викладач Військово-технічної академії ім. Ф.Дзержинського РСЧА, заарештований за справою «Весна» (1931) та засуджений до 10-ти років виправно-трудових робіт.

До потомства Якова Дмитровича належать: Петро Якович (р. н. невід. — п. бл. 1706), бобровицький сотник (1706); Дани-ло Якович (р. н. невід. — п. бл. 1721), київський полковий писар (1688—89); Василь Якович (р. н. невід. — п. після 1737), київський полковий писар (1710—19); Олександр Данилович (р. н. невід. — п. після 1772), гоголівський сотник (1733—45), київський полковий суддя (1745—55) та обозний (1755–62); Іван Григорович (бл. 1727 — після 1787), моровський сотник (1761—71).

Рід внесений до 2-ї та 6-ї частин Родовідної книги Чернігівської губернії.

Існують також однойменні роди іншого походження.