Солунська болгарська чоловіча гімназія

Солунська (Салоницька) болгарська чоловіча гімназія «Святі Кирило та Мефодій» (болг. Солунската българска мъжка гимназия „Св. св. Кирил и Методий“) — перша болгарська чоловіча гімназія в Македонії, один з найвизначніших центрів болгарської просвіти.

Салоницька гімназія 1891

Гімназію було засновано восени 1880 року в місті Салоніки й існувала до 1913 року. Наступником Салоницької гімназії вважається Національна гуманітарна гімназія «Святі Кирило та Мефодій» у Благоєвграді, Піринська Македонія, Болгарія.

Документ Салоницької болгарської чоловічої гімназії 1884 року

Гімназія та політична боротьба
Свято в гімназії з нагоди 11 травня

Як і все болгарське суспільство в Салоніках, після 1893 року учні та вчителі гімназії були розділені на два табори — «революціонери» й «еволюціоністи». Гімназія була одним із центрів боротьби між двома течіями.[1]

Погляди прибічників еволюційного розвитку пов'язані з позицією екзархів щодо необхідності продовження культурно-просвітницького й економічного розвитку населення Македонії легальними засобами.[1]

Революціонери були прихильниками ідей щодо підготовки збройної боротьби за автономію Македонії.[2] Багато випусників гімназії приєдналися до анархічної групи салонікських атентатів.

З 2 до 4 січня 1903 року в кабінеті фізики проводились засідання Салоницького конгресу, на якому було прийнято рішення про підготовку до Ілінденського повстання.[3] 22-24 квітня 1910 року в гімназії проводилось Перше загальне засідання Болгарської Матиці.[4]

Відповідно до сучасної македонської історіографії, суперечки спалахували між учнями й учителями з болгарським і македонським самоусвідомленням.

Гімназія в художній літературі

Іван Вазов присвятив гімназії вірш «Візит до Салоницької гімназії», частину циклу «Македонські сонети». Приводом для написання віршу стало його відвідання гімназії 1884 року.

Директори й учителі гімназії
Учителі гімназії 1890 року

В гімназії викладали відомі болгарські вчені та просвітники. Першим директором вважається Божил Райнов. Кузман Шапкарев керував гімназією перший рік як головний учитель, а другий — як наглядач.[5][6]

Директори
  • Кузман Шапкарев — (1880–1881) (головний учитель)
  • Божил Райнов — (1881–1883)
  • Георгі Канділаров — (1883–1887)
  • Константин Стателов — (1888)
  • Начо Начов — (1888–1891)
  • Димитр Хаджиіванов — (1891–1892)
  • Васил Кинчов — (1892–1893)
  • Михаїл Сарафов — (1893–1896)
  • Анастас Наумов — (1896–1897)
  • Христо Матов — (1896 — ?)
  • Нікола Начов — ?
  • Атанас Ченгелев — ?
  • Антон Попстоїлов — (1907–1909)
  • Тодор Дечев — (1909–1912)
  • Георгій Белев — (1912–1913)

Учителі
  • Васил Кинчов (1888–1891), учитель хімії
  • Владислав Алексієв (1884–1962), юрист
  • Григор Пирлічев, письменник
  • Герче Петров (1895–1897), революціонер
  • Іван Караджов (1875–1934), революціонер
  • Константин Величков (1890–1891), письменник і політик
  • Трайко Кітанчев, публіцист і революціонер

Відомі вихованці

Примітки
  1. Шатев, Павел. «В Македония под робство», София, 1983, трето издание, стор. 35.
  2. Шатев, Павел. «В Македония под робство», София, 1983, трето издание, стор. 36.
  3. Божинов, Воин. Българската просвета в Македония и Одринска Тракия 1878–1913, София 1982, с. 145
  4. Жечев, Николай. «Българска матица в Цариград», Македонски преглед, г. XV, 1992, кн.1, с. 51.
  5. «Пламъкът на солунския светилник» юбилеен сборник, Народна просвета, София, 1970, стор. 293.
  6. Ганчев, Добри. «Спомени», изд. Слово, 2005, стор. 188.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.