Сориз

Сорго рисозерне, або сориз (лат. Sorghum orysoidum) — сільськогосподарська злакова культура, різновид сорго круп'яного призначення.

Походження і класифікація

В середині 80-х років ХХ століття селекціонери України (Селекційно-генетичний інститут, Одеса) і Молдови (Науково-дослідний інститут кукурудзи і сорго, Порумбень) розпочали дослiдження з практичного використання вiддаленої гiбридизацiї мiж зерновим сорго та його дикими родичами. Отримані тоді гібриди не задовольняли потреб сільськогосподарського виробництва. Згодом українські вчені за допомогою спецiально розробленого способу селекцiї (а. с. СРСР № 843874) виконали новий цикл cкладних схрещувань диких рисоподібних форм, поширених у рисосійних регіонах країни, і хлібного сорго із залученням інших видів як джерел цінних ознак. В результаті було виділено тонкостеблові форми культури, які мали зерно зі склоподібною консистенцією ендосперму і давали крупу, що нагадувала короткозерний шліфований рис. Це дало підстави вченим виділити їх в окрему групу, котра отримала назву сорго рисозерне (Sorghum оrysoidum), або, скорочено, сориз.

У 1995 роцi один з кращих на той час сортiв одеської селекції, що були переданi на Державне сортовипробовування,- "Одеський-302",- пiдтвердив свої переваги i був визнаний нацiональним стандартом України. Сорти "Одеський-333" та "Сюрприз" пройшли державнi випробовування i були запропонованi до внесення в Реєстр сортiв рослин України на 2000 рiк.

На основі ПЛР-аналізу міжродового і міжвидового поліморфізму сорго, соризу та їхніх найближчих родичів (кукурудза, рис) науковці Південного біотехнологічного центру в рослинництві НААН дійшли висновку, що сориз є формою сорго, а не продуктом віддаленої гібридизації. Близькість технологічних якостей зерна соризу і рису можна пояснити тим, що багато генів злаків мають спільне походження та подібність геному.[1] [2]

Див. також

Література
  • Сориз — культура високих потенційних можливостей у посушливих умовах Степу України / Г. Т. Федорович // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Серія: Екологія. — 2011. — Т. 150, Вип. 138. — С. 43-46. (Завантажити PDF-файл)
  • Сориз у південному Степу України / Л. Х. Макаров, С. М. Снитіна, Г. А. Морару, М. В. Скорий, О. В. Юрков // Вісн. аграр. науки. — 2007. — № 3. — С. 22-24. — Бібліогр.: 13 назв.
  • Соріз (технологія, селекція, насінництво, переробка): монографія / Л. Х. Макаров, М. В. Скорий ; УААН, Ін-т землеробства Півден. регіону УААН. − Херсон, 2009. − 324 с. : іл., табл. − Бібліогр. : с. 207−221 (229 назв). − ISBN 978-966-630-019-8.
  • Тримає спеку краще кукурудзи. Рекомендації щодо соризу / О. Шевченко, Я. Шевченко // Агроперспектива: інформаційно-аналітичний журнал. — 2013. — N 4. — С. 20-27.

Примітки
  1. І не сорго, і не рис, то — сориз / З. Воронюк // Пропозиція: український журнал з питань агробізнесу. — 2013. — N 10. — С. 70-73.
  2. СОРИЗ – нова культура в нове тисячоліття! / Соколов В., Дремлюк Г., Верещинський О. // Пропозиція. – 2000. – № 3. – С. 48-49.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.