Соціальна система

Соціа́льна систе́ма — центральне поняття соціологічної теорії систем. Сукупність соціальних явищ і процесів, що перебувають у відносинах і зв'язках між собою і створюють деякий цілісний соціальний об'єкт.

Засновниками теорії Соц. систем. вважаються Нікласа Луманна та Талкотта Парсонса. За Луманном соціальні системи визначаються процесами комунікації, за Парсонсом — визначальними є дії. Мінімальною вимогою для існування соціальної системи є інтеракція (взаємодія) принаймні двох персональних систем або наявність рольових акторів. Теоретичне визначення соціальної системи, як операційного поняття, відокремлюється від систем природних (фізичних, біологічних), технічних і психічних.

Поза теорією соціальні системи можна умовно^{[джерело?]} підрозділити на три види: соціально-політичні (політичні партії, громадські рухи, урядові угруповання і т. ін.), соціально-культурні (наукові, творчі і т. ін), соціально-економічні (суспільне виробництво, галузі економіки, організації, підприємства і т. ін).

Вілбер, автор теорії стадій також розробив чотиричастну модель, що являє собою потужну метатеорію, що охоплює більшість можливих підходів до вивчення людського досвіду і поведінки. Змінні, що утворюють чотири квадранти, показані на рисункуу, включають Індивідуальне та Колективне, а також Внутрішнє та Зовнішнє[1].