Сочевицеподібне ядро

Сочевицеподібне ядро  (лат. Nucleus lentiformis) — парне ядро, яке відноситься до базальних гангліїв і складається з лушпини і блідої кулі. Це відносно велика лінзоподібна маса сірої речовини латеральніше внутрішньої капсули.

Сочевицеподібне ядро
Два ракурси смугастого тіла (з правої сторони мозку): A - латеральний ракурс; B - медіальний ракурс
Схема базальних ядер.
Деталі
Ідентифікатори
Латина nucleus lentiformis
Анатомія Грея subject #189
NeuroNames 1234
TA98 A14.1.09.506
TA2 5567
FMA 77615[1]
Анатомічна термінологія

Структура

На горизонтальному розтині, деякою мірою, форма ядра дещо нагадує двоопуклу лінзу, а на корональному розтині його центральної частини, контур виглядає трикутним.

Сочевицеподібне ядро коротше, ніж хвостате ядро і не виступає так далеко вперед.

Межі

Сочевицеподібне ядро знаходиться латеральніше хвостатого ядра і таламуса, і його видно тільки в розтинах півкулі мозку.

Латеральніше самого ядра знаходиться пластинка білої речовини, що називається зовнішньою капсулою (лат. capsula externa), за нею ще латеральніше — тонкий шар сірої речовини, що називається огорожа (лат. claustrum).

Передній кінець ``сочевицеподібного ядра`` переходить без розриву в нижню частину голівки хвостатого ядра і прилягає до передньої продірявленої речовини (лат. substantia perforata interpeduncularis anterior).

Компоненти

На вінцевому (корональному) розтині через середину ядра проходять дві медулярні пластинки, що поділяють його візуально на три частини.

Латеральна більша частина має червонуватий колір, і відома як лушпина, в той час як медіальна і проміжна мають жовтуватий відтінок, і разом складають бліду кулю; всі три частини відрізняються тонкими радіальними волокнами, які найменш виражені в лушпині.[2] 

Сучасні погляди

Довгий час бліду кулю однозначно пов'язували з лушпиною. Проте, деякі сучасні дослідники вважають, що вони є структурами неоднорідної анатомічної сутності, й лушпина є частиною стріатума, а не палідума.[2] [3][4][5][6] Зв'язок з pars reticulata чорної субстанції було підкреслено ще в ранніх дослідженнях через схожість в дендритних розгалуженнях (через що вони іноді й називаються палідонігральною системою[7]), але, незважаючи на переконливі докази, це твердження залишається спірним.

Додаткові зображення
  • Препарат стовбуру головного мозку. Боковий вигляд.
  • Поверхневий розтин стовбуру головного мозку. Вентральний вигляд.
  • Поперечний переріз середнього мозку.
  • Зріз мозку, що показує верхню поверхню скроневої частки.
  • Вінцевий зріз мозку, безпосередньо перед мостом.
  • Вінцевий зріз через передні роги бічних шлуночків.
  • Шлуночки мозку та базальні ганглії. Вигляд глибокого горізонтального розрізу згори.
  • Шлуночки мозку та базальні ганглії. Вигляд глибокого горізонтального розрізу згори.

Примітки
  1. Foundational Model of Anatomy
  2. Theme atlas of anatomy: head and neuroanathomy.
  3. Percheron, G.,Yelnik, J. and François.
  4. Yelnik, J., Percheron, G., and François, C. (1984) A Golgi analysis of the primate globus pallidus.
  5. Fox, C.A., Andrade, A.N. Du Qui, I.J., Rafols, J.A. (1974) The primate globus pallidus.
  6. di Figlia, M., Pasik, P., Pasik, T. (1982) A Golgi and ultrastructural study of the monkey globus pallidus.
  7. Surmeier, D.J., Mercer, J.N. and Savio Chan, C. (2005) Autonomous pacemakers in the basal ganglia: who needs excitatory synapses anyway?

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.