Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ (Княжичі)

Княжицький Спасо-Преображенський монастир — православна обитель у складі УПЦ. Знаходиться у селі Княжичі Броварського району Київської області України.

преподобний Микола Святоша, подвижник Святої Троєщини (Русі) на Подніпров'ї часів старої Русі (України), будівничий храму Святої Троїці в Лаврі і Свято-Микольського монастиря, із скита якого виникла обитель в селі Княжичі (ікона Віктора Васнєцова)

Історія обителі тісно пов'язана з історією краю і традиційним для регіону православним прославленням Христа-Бога у Троїці славного, зокрема з іменем преподобного Миколи Святоші, іменами преподобних Антонія і Феодосія Печерських, іноків Києво-Печерської Лаври, наставників православного іноцтва Київщини, преподобного Сергія Радонізького, святителя Феодосія Чернігівського, преподобних Лаврентія Чернігівського і Кукші Одеського.

Історія

Засновником Свято-Микільського монастиря в Києві, від земельних угідь і невеликого скита якого веде свою історію монастир у селі Княжичах, є відомий руський (український) святий, подвижник, молитвенник і чудотворець, преподобний Микола Святоша у миру князь Святослав з князів чернігівських, одної з гілок роду Рюрика і його видатного нащадка, святого і рівноапостольного князя Володимира Святого, хрестителя старої Русі (України), інок Києво-Печерської Лаври, учень, співбесідник і послідовник преподобного Феодосія Печерського (Київського), відомий також завдяки району Святошин у місті Києві, а також побудованому за його участі надбрамного храму на честь Святої Троїці в Києво-Печерській Лаврі, одного з перших храмів на честь Святої Троїці на старій Русі (Україні), який з усього комплексу Лаври чи не єдиний пережив епоху Татарщини і дав назву місцевості Троєщина (Свята Троєщина) на Лівобережжі Києва.

В XII столітті степовики, татари-ординці, коли грабували і розорювали Київ і Київщину, спалили скит у Княжичах разом з його насельниками, однак повністю знищити на цих землях пам'ять про Святу Троїцю не змогли, місцеві православні християнські обителі поступово відроджувалися і множилися, тим більше що закони Орди звільняли церковні господарства і церковних людей від податків. Пізніше скит Свято-Микільського монастиря у селі був відновлений, на теренах Княжич розташовувались його угіддя, а згодом з'явилась і окрема обитель.

В епоху Держави Війська Запорізького і Малоросійського (Гетьманщини) село входило до складу Броварської сотні Київського, а згодом Переяславського полків і належало до одного з оплотів православ'я на Подніпров'ї, а згодом і в Київській Русі-Україні. Навколишні села (Гоголів, Требухів, Плоске, Дударків тощо) були великою мірою заселені представниками козацтва або нащадками козаків епохи Хмельниччини, згодом переведеними у статус звичайних селян. Немало їх нащадків і донині проживають в Княжичах.

1917 року храм (тоді Княжичі знаходились у складі Остерського повіту Чернігівської губернії) було повторно спалено, а монахів відправили на Соловки на каторжні роботи.

У 1940-х роках монахів повторно відправили на Соловки, а храм знову спалили. З 1980-х храм і монастир поступово почали відроджуватись, знову з'явились монахи. Активну участь у відродженні храму взяли жителі села Княжичі.

У 1990-х почалось відродження Спасо-Преображенського чоловічого монастиря. Його намісником став архімандрит Софроній (Шинкаренко), котрий до цього був настоятелем церкви села Княжичі протягом 10 років.

Восени 1992-го року за благословінням Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України був закладений фундамент Спасо-Преображенського собору.

Цікаві факти

Згідно усних переказів, на Броварщині, можливо на території села Княжичі знаходився дворець відомого героя билин старої Русі, Солов'я Розбійника. Поряд знаходилась місцевість звана Раєм, що ніби нагадує відомий уривок з православного богослужіння церковнослов'янською: "...И отверзеши Разбойнику Рай...". Взагалі тема покаяння розбійників (козаків-розбишак) традиційна складова євангельської, християнської, народної, учительної і богослужбової творчості людей старої Русі (України). Досить згадати акафіст преподобним отцям Києво-Печерським, де теж присутній мотив перетворення печери розбійників на Обитель Божу (Святу Троєщину), з якої засяяла велика благодать Божа на Подніпров'ї і по всій Русі (Україні).

Намісники

Джерела
  1. Журнал № 51 засідання Священного Синоду УПЦ від 05.11.1998 року- процитовано 30.09.2021
  2. «МЕНЯ БЛАГОСЛОВЛЯЛИ ПРЕПОДОБНЫЕ ЛАВРЕНТИЙ ЧЕРНИГОВСКИЙ И КУКША ОДЕССКИЙ» – АРХИМАНДРИТ СОФРОНИЙ (ШИНКАРЕНКО)(рос.) - процитовано 30.09.2021
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.