Сречко Катанець
Сречко Катанець (словен. Srečko Katanec, нар. 16 липня 1963, Любляна) — словенський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З серпня 2021 року є головним тренером збірної Узбекистану.
Сречко Катанець | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 16 липня 1963 (58 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||
Любляна, СФРЮ | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 190 см | |||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 79 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Словенія СФРЮ | |||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||
1970–1979 | «Любляна» | |||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Чемпіон Югославії. Чемпіон Італії. Володар Кубка Італії. Володар Суперкубка Італії з футболу. Володар Кубка Кубків УЄФА. Чемпіон Греції (як тренер).
Клубна кар'єра
Вихованець футбольної школи клубу «Любляна». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1979 року в основній команді «Олімпія» (Любляна), в якій провів чотири сезони, взявши участь у 81 матчі чемпіонату.
Згодом з 1985 по 1988 рік грав у складі команд клубів «Динамо» (Загреб) і «Партизан», з яким 1987 року став чемпіоном Югославії, після чого перебрався за кордон, ставши на один сезон гравцем німецького «Штутгарта».
1989 року перейшов до італійського клубу «Сампдорія», за який відіграв 5 сезонів. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу, володарем Кубка Кубків УЄФА. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Сампдорію» в 1994 році.
Виступи за збірні
1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 31 матч, забивши 5 голів. У складі цієї збірної ставав бронзовим призером футбольного турніру Олімпійських ігор 1984 року, того ж року був учасником чемпіонату Європи у Франції, а згодом також брав участь у чемпіонаті світу 1990 року в Італії.
1994 року також зіграв 5 матчів за національну збірну Словенії, в яких одного разу вдалось відзначитись.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1996 року, очоливши тренерський штаб молодіжної збірної Словенії. 1998 року деякий час попрацював на клубному рівні з «Горицею», після чого 1 липня 34-річний на той час тренер прийняв запрошення очолити тренерський штаб національної збірної Словенії.
Першим завданням нового очільника словенської збірної стало подолання кваліфікаційного відбору на ЧЄ-2000, з яким він успішно впорався — балканці посіли друге місце у своїй відбірковій групі, а згодом за сумою двох стикових матчів здолали збірну України. На самому чемпіонаті Європи 2000 року очолювана Катанцем збірна виступила пристойно — попри припинення боротьби вже на груповому етапі змогла занести до свого активу нічиї проти югославів (3:3) та норвежців (0:0).
Тож Катанець продовжив працювати з національною командою і в наступному відбірковому циклі повторив своє попереднє досягнення — друге місце у групі та вихід на чемпіонат світу 2002 року через стикові матчі, в яких словенці взяли гору над румунами. Проте на мундіалі виступ словенців був провальним — вони програли усі три матчі групового етапу. Крім того по ходу турніру у Катанця розвився конфлікт з головною «зіркою» національної команди Златко Заховичем, і, повернувшись зі світової першості він пішов у відставку.
За декілька місяців, 2 листопада 2002 року був представлений новим головним тренером грецького «Олімпіакоса». Проте під його орудою пірейська команда демонструвала не дуже впевнену гру і вже у лютому 2003 року Катанця було звільнено, а «Олімпіакос» за результатами сезону все ж виборов чемпіонський титул, проте вже під керівництвом українця Олега Протасова.
Протягом 2006—2009 років словенський фахівець тренував національну збірну Македонії, з якою, утім, особливих успіхів не досяг. Цікаво, що й тут відставку тренера пов'язували з конфліктом з лідером команди, у даному випадку Гораном Пандевим.
Влітку 2009 року очолив національну збірну ОАЕ, яка під його керівництвом невдало виступила на кубку Азії з футболу 2011, посівши останнє місце у своїй групі. Згодом еміратська команда провалила відбір до чемпіонату світу 2014, по ходу якого Катанця було звільнено з посади головного тренера цієї азійської збірної.
4 січня 2013 року удруге в своїй кар'єрі очолив тренерський штаб національної збірної Словенії. На момент його призначення словенці програли три з чотирьох своїх ігор відбору на чемпіонат світу 2014 року і мали дуже погані шанси на кваліфікацію до «мундіалю». Тож, попри значно кращі результати під керівництвом Катанця, кваліфікуватися на цей турнір їм не вдалося.
В рамках відбору на Євро-2016 очолювана Катанцем команда посіла третє місце у своїй відбірковій групі, що за регламентом надавало їй право участі у раунді плей-оф. Там суперником словенців у боротьбі за путівку до фінальної частини континентальної першості була збірна України, яка врешті-решт й стала учасником Євро-2016, перемігши підопічних Катанця 3:1 за сумою двох ігор і взявши таким чином реванш за поразку 16-річної давнини від Словенії під керівництвом того ж тренера у плей-оф відбору на Євро-2000.
Після того, як словенцям не вдалося подолати й відбір на чемпіонат світу 2018 року, у жовтні 2017 року Катанець пішов у відставку.
Після майже річного відпочинку 3 вересня 2018 року на умовах трирічного контракту став головним тренером національної збірної Іраку, а вже за три місяці повіз її на Кубок Азії 2019.
З серпня 2021 року є головним тренером збірної Узбекистану.
Тренерська статистика
- Станом на 28 грудня 2018 року
Команда | З | По | Статистика | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
І | В | Н | П | % В | |||
Словенія | 1 липня 1998 | 12 червня 2002 | 47 | 18 | 16 | 13 | 38,30 |
«Олімпіакос» | 2 листопада 2002 | 7 лютого 2003 | 12 | 7 | 4 | 1 | 58,33 |
Македонія | 17 лютого 2006 | 6 квітня 2009 | 27 | 9 | 7 | 11 | 33,33 |
ОАЕ | 21 червня 2009 | 6 вересня 2011 | 28 | 11 | 8 | 9 | 39,29 |
Словенія | 4 січня 2013 | 8 жовтня 2017 | 42 | 16 | 7 | 19 | 38,10 |
Ірак | 3 вересень 2018 | досі | 6 | 2 | 3 | 1 | 33,33 |
Усього
|
162 | 63 | 45 | 54 | 38,89 |
Титули і досягнення
Як гравця
- Чемпіон Югославії: 1986-87
- Чемпіон Італії: 1990-91
- Володар Кубка Італії: 1993-94
- Володар Суперкубка Італії з футболу: 1991
- Володар Кубка Кубків УЄФА: 1989-90