Станіслав Ліц
Станіслав Ліц Т. І. (пол. Stanisław Lic; 4 жовтня 1862, Лежайськ[1] — 27 січня 1935, Каліш) — польський церковний діяч німецького походження[1], священик-єзуїт, проповідник, педагог, провідник Марійських товариств, перший настоятель резиденції при костелі св. Франциска Ксаверія в Пйотркові Трибунальському. Як настоятель василіянських монастирів у Бучачі і Кристинополі брав участь у проведені Добромильської реформи.
| Станіслав Ліц Т.І. | |
|---|---|
| Stanisław Lic | |
| Основні відомості | |
| Народження |
4 жовтня 1862 Лежайськ |
| Альма-матер: | Краківський єзуїтський колегіум |
| Конфесія: | Римо-католицька церква |
| Смерть: | 27 січня 1935 (72 роки) |
| Каліш | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священик, педагог, проповідник |
Життєпис
На новіціат вступив 9 серпня 1879 року в Старій Весі, вивчав філософію в Кракові (1884—1885) і Хирові (1885—1887), богослов'я в Кракові (1889—1893). Священичі свячення отримав 26 червня 1892 року в Кракові з рук кардинала Альбіна Дунаєвського.
Після закінчення богословських студій (1893) розпочав викладацьку діяльність у Краківській єзуїтській колегії, яка тривала до призначення його настоятелем василіянського монастиря в Бучачі (1897). Тут служив до 1898 року, коли отримав призначення на аналогічну посаду в Кристинопільському монастирі (до 1900 року), де також викладав догматичне богослов'я студентам-василіянам[1]. У 1900—1905 роках був ректором у Старій Весі, а в 1908—1912 роках — настоятелем Краківської резиденції. Потім був віце-ректором у Чеховіцах (1916—1918), настоятелем у Пйотркові Трибунальському (1918—1920), Любліні (1922—1926) і Лодзі (1926—1927), ректором у Вільно (1927—1929) і знову настоятелем Люблінської резиденції (1929—1934).
Помер у Каліші 27 січня 1935 року.
Примітки
- Посмертна згадка. † О. Станислав Ліц, Т. І. // Нова зоря. — 1935. — Ч. 19 (14 березня). — С. 8.
Джерела
- Stanisław Lic // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 363.