Станіслав Татар

Станіслав Татар (пол. Stanisław Tatar; 3 жовтня 1896, ґміна Конюша, нині Польща — 16 грудня 1980) — польський воєначальник, один з очільників Армії Крайової польського руху опору, бригадний генерал (1943).

Станіслав Татар
пол. Stanisław Tatar
Народився	2 жовтня 1896(1896-10-02) Бюркув-Великий, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Польща
Помер	16 грудня 1980(1980-12-16) (84 роки) Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання	Військові Повонзки
Країна	Російська імперія  Польська Республіка  Польська Народна Республіка
Діяльність	офіцер
Знання мов	польська[1]
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	бригадний генерал
Нагороди

Місце поховання

1915 року під час Першої світової війни був призваний на дійсну військову службу в російську армію. В 1917 був переведений в 1-й польський корпус, сформований в Росії. У листопаді 1918 разом із залишками свого підрозділу приєднався до суверенної польської армії, де продовжив військову службу.

Закінчив офіцерські курси, у 1934 став одним з викладачів тактики в артилерії Вищої військової школи у Варшаві. Цей пост займав аж до 1938, ставши кавалером (лицар) ордена Відродження Польщі.

Під час вторгнення до Польщі німецьких та радянських військ займав різні посади, в тому числі командував військовим загоном, названим на його честь. Після поділу Польщі увійшов до складу новоутвореного Союзу збройної боротьби, що був підпільним центром сил опору, які пізніше перетворилися в Армію Крайову. З 1940 по 1943 обіймав посаду начальника 3-го оперативного загону Генерального штабу. Після 1943 року, обіймав посаду заступника начальника штабу Армії Крайової. Серед найвідоміших його операцій — акція «Буря».

В 1944 році, незадовго до Варшавського повстання, перебрався в Лондон, де був призначений на посаду заступника головнокомандувача місцевих польських військ. В 1945, після закінчення Другої світової війни став командувачем артилерією 1-го польського корпусу в Сполученому Королівстві. Після його розформування у 1947 році залишився у Великій Британії.

На відміну від більшості колег-генералів польської армії не був позбавлений ​​польського громадянства і йому в 1949 році було дозволено легально повернутися на батьківщину. Однак по приїзду до Варшави він був заарештований співробітниками радянського НКВД і поміщений у в'язницю за звинуваченням у шпигунстві, в 1951 році був засуджений до довічного ув'язнення у в'язниці Вронкі. В 1956 році, після смерті Сталіна і початком періоду лібералізації в Польщі був звільнений з в'язниці і реабілітований.